Хвороби та шкідники зернових запасів
Під час зберігання збіжжя зернова маса в зерносховищах являє собою суміш різних живих компонентів: зерно, мікроорганізми, комахи, кліщі, гризуни з властивими їм фізіологічними функціями. Ці компоненти взаємообумовлені і взаємозалежні.
Зерно, пошкоджене найпоширенішими комірними шкідниками (комірний /див. фото/ і рисовий довгоносики, великий і малий хрущаки, гороховий і квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий коротковусий і суринамський борошноїди, зернова міль, млинова та південна комірна вогнівки, борошняний кліщ, а з гризунів — хатня миша, сірий та чорний пацюки) та забруднене в результаті їхньої життєдіяльності, самозігрівається, пліснявіє, руйнується. В такому середовищі виникає потужне джерело первинної інфекції грибів із родів Fusarium, Аspergillus, Penicillium, Alternaria та ін., які продукують значну кількість антибіотиків і мікотоксинів.
Комірні шкідники, маючи високу потенційну здатність до розмноження, за тривалого зберігання збіжжя і сприятливих для їхнього розвитку умов швидко накопичуються в значній кількості. І попри те, що ці комахи невеликого розміру, вони дуже ненажерливі. Так, потомство однієї самиці млинової вогнівки за чотири місяці свого розвитку знищує 17,5 кг борошна, а одного комірного довгоносика — один кілограм зерна пшениці за рік. Живлячись зерном, шкідники забруднюють його шкірками від линянь, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Це спричиняє підвищення температури й вологості в місці збереження зерна, що призводить до псування ще певної його частини.
Більшість комірних шкідників починають пошкоджувати й заселяти зерно ще у період вегетації рослин. Значна кількість видів комірних шкідників (рисовий довгоносик, зернові міль і шашіль) потрапляє до комори із зерном, яке вони заселяють ще в полях під час вегетації рослин чи під час обмолоту та витримування на токах, а також через одяг, взуття робітників чи заноситься гризунами й птахами. Основна маса амбарних шкідників накопичується в місцях постійного зберігання хлібних запасів.
Великої шкоди завдають комірні шкідники й насіннєвому матеріалу, знижуючи його кондиційні показники. Так, пошкоджене насіння пшениці та кукурудзи може втратити 27–75% схожості.
Режим зберігання насіння в сухому стані — основний принцип підтримки його високої життєздатності в партіях посівного матеріалу всіх зернових культур та якості зерна продовольчого призначення протягом усього терміну його зберігання.
Для застережної сигналізації появи та обмеження чисельності низки шкідників зернових запасів використовують екологічно чисті засоби — феромонні чи клейові пастки. За настання найменшого похолодання ефективним заходом є охолодження зерна шляхом його провітрювання із відчиненням дверей, вікон, активного вентилювання за допомогою стаціонарних або пересувних агрегатів, а також переміщення зерна транспортерами, пропусканням його через зерноочисні та інші агрегати з продуванням холодним повітрям. У зимовий період надійним способом обмеження чисельності шкідників у сховищах є проморожування зерна. У такому разі слід враховувати стійкість шкідників до низьких температур (більшість комах за температури нижче -15°С гинуть протягом доби). За систематичного дистанційного контролю температури зерна використовують штучне зниження її до -5–100°С, що забезпечує знищення шкідників і збільшення тривалості зберігання зерна.
Роботи з превентивної та знезаражувальної хімічної обробки (фумігація зерна) виконують тільки спеціалізовані підприємства, що мають відповідні державні ліцензії на проведення вказаних робіт.