Не пали, я тут живу!
0
Можна багато аргументів наводити проти безглуздого, незаконного, варварського звичаю палити навесні суху торішню траву, стерню, очерети на берегах водойм. Однак, не зважаючи на безліч статей у медіа, заклики екологів, пожежників, лісівників, штрафи, щороку ми бачимо палаючі пасовиська, стерню, лісосмуги, узбіччя автотрас!
Однак, не втомлюємося повторювати: випалювання сухостою приносить екосистемі шкоду!
- У природі все давно «організовано» – трава та кущі починають рости після зими самотужки, без «допомоги» людей. У нашому кліматі трава та гілки згодом перегнивають, а тому не є перешкодою для молодої порослі.
- Під час паління вже починають проростати трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Тож весняні підпали шкодять траві і кущам. Після них виживає і першою починає проростати найбільш стійка та невибаглива трава, часто це бур’яни, що не дають далі рости іншим рослинам.
- Знищується насіння рослин і трав на поверхні землі, а також під нею. Насіння кожного виду рослин має проходити певний температурний режим, щоб прорости. Навіть незначне відхилення від норми може вплинути на проростання насіння. У вогні воно просто знищується.
- Гине багато комах, їхні личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти — сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші комахи. Знищуються, комахи, що беруть участь у процесі формування ґрунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває: вони дуже швидко переробляють її, перетворюючи у найцінніше добриво — гумус, і водночас роблять ґрунт пухким, живим. Суха торішня трава — не сміття, а їжа, житло, притулок, необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин та комах.
- Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів.
- При підпалі трави гине вся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, найцінніший навесні, коли рослини набирають силу.
- У вогні гинуть і страждають звірі, плазуни, земноводні: особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, гризунів, дрібних ссавців.
- Дим від спалювання трави шкідливий і для людини – подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергію. Спалюючи траву у місті, ви спалюєте солі важких металів, що осіли на рослинах, — такий дим отруйний. До того ж, у купках сухої трави і хмизу часто є сміття, зокрема і небезпечне для спалювання, наприклад, пластикові пляшки. При випалюванні трави вздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.
! На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи!
Вкотре нагадуємо! Суха торішня трава – не сміття, а частина екосистеми. Кожен підпал – це злочин проти природи, за який передбачена не тільки адміністративна, а й кримінальна відповідальність!