Чим небезпечні котячі подряпини
Хвороба котячих подряпин, або феліноз — це інфекційне захворювання, що викликане бактеріальними внутрішньоклітинними патогенами, та має реґіонарне «місцеве» запалення лімфатичних вузлів. З’являється феліноз у результаті контакту з котом — після його укусу або дряпання.
Від хвороби котячих подряпин найчастіше страждають діти у віці до 10 років. Важливо відзначити, що дана патологія не передається від однієї людини іншому, а самі кішки не хворіють і є лише носіями.
Причиною хвороби котячих подряпин є контакт з кішкою, у результаті якого на тілі людини виникають укуси і подряпини.
Головним збудником захворювання є грамнегативна бактерія Bartonella henselae, яка є внутрішньоклітинним паразитом. У навколишньому середовищі бартонелла не активна і малостійка, при підвищенні температури до 60°C і вище — швидко гине.
Після контакту з кішкою і появи подряпини або потертості в цьому місці починає розвиватися місцева запальна реакція через проникнення Bartonella henselae.
У окремих випадках такі подряпини або укуси можуть довго не гоїтися, виразкуватись, покриватися кіркою, проте найчастіше — просто непомітні. Далі збудник хвороби котячих подряпин по лімфатичних судинах потрапляє в регіонарний лімфовузол, що призводить до розвитку запалення — так званого регіонарного лімфаденіту — головного симптому захворювання. Якщо бактерія потрапляє в кров’яне русло, долаючи лімфатичний бар’єр — починається гематогенне поширення по всьому організму, що призводить до ураження всіх органів і систем.
Симптоми фелінозу:
– інкубаційний етап (латентний);
– початковий етап;
– період ремісії.
Інкубаційний етап, або латентний період може тривати від 2 діб до 2 місяців. У кінці латентного періоду розвиваються симптоми початкового етапу захворювання. Найчастіше у дітей з’являється слабкість і загальне нездужання, порушення сну і швидка стомлюваність до вечора, апатія. До кінця першого тижня, крім вищевказаних симптомів, часто виникає гепатолієнальний синдром, що характеризується збільшенням печінки і селезінки. Подальше прогресування захворювання призводить до появи фебрильної температури (до 38,0-39,0°С) і збільшення регіонарних лімфовузлів.
Якщо подряпина є в області шиї, в першу чергу уражаються шийні і пахвові групи лімфатичних вузлів, в області стегна — пахові і так далі.
Через 2,5 тижні після початку захворювання, якщо нагноєння не спостерігається, лімфаденіт поступово самостійно проходить, повністю зникаючи на 5 тижні хвороби.
Пам’ятайте! Рецидиви фелінозу зустрічаються досить часто, тому ключовою дією після одужання є профілактика.
Лікування:
При відсутності регіонарного лімфаденіту і “легкому” перебігу захворювання, коли встановити діагноз не представляється можливим, застосовується симптоматичне лікування, тобто: появу температури необхідно купірувати антипіретиками (ліки, що знижують температуру), головні болі — нестероїдними анальгетиками, і так далі.
У разі встановлення фелінозу, до симптоматичного лікування додаються фізіотерапевтичні методи: УВЧ-терапія, діатермічна терапія (“електролікування”). При прогресуванні захворювання, розвитку гнійних ускладнень і тривалості захворювання більше 4 тижнів без поліпшення стану — застосовують антибіотики.
Коли температура тіла і загальний стан приходять в норму, а також спостерігається регрес лімфаденіту — антибіотики відміняють.
Профілактика:
- відсутність чи обмеження контакту з котячими. Це дозволить уникнути появи подряпин, саден або укусів і запобігти розвитку захворювання.
- знищення бліх у котів і кішок, які можуть переносити бартонелл і заражати домашню тварину.
- обробка місця укусу або подряпини: слід ретельно промити рану водою з милом і обробити антисептиком. Лужне середовище і антисептичний розчин згубно впливають на даний вид бактерій.
Доброю новиною є те, що перехворіли люди набувають стійкий імунітет до цього захворювання на все життя.
Рекомендації власникам тварин:
- періодично проходьте профілактичні огляди;
- після контакту з домашніми тваринами та після прибирання за ними ретельно мийте руки з милом під проточною водою;
- уникайте укусів і подряпин, якщо ж ви все-таки отримали пошкодження від тваринки, негайно продезінфікуйте рану;
- не дозволяйте вашим домашнім улюбленцям облизувати ваші порізи чи рани;
- не торкайтеся фекалій тварин та не прибирайте за твариною голіруч;
не контактуйте з хворими тваринами.
Отож, щоб уникнути захворювання, потрібно не так вже й багато: елементарні правила гігієни, своєчасна вакцинація кішок і лікування їх від хвороб!
Всім здоров’я!