Догляд за насінницькими ділянками озимої пшениці навесні
Надійний догляд за насіннєвими посівами озимої пшениці є важливим резервом підвищення їх продуктивності.
Тривалий зимовий період, різка зміна відлиг зі зниженням температури призводять до виснаження рослин і як наслідок – низької енергії їх відростання після відновлення вегетації.
Підживлені навесні рослини пшениці після перезимівлі швидко поправляються, добре ростуть і продуктивніше використовують запаси ґрунтової вологи.
Система догляду за насінницькими ділянками озимої пшениці, крім азотних підживлень, включає також захист рослин від вилягання, бур’янів, хвороб та шкідників.
Відновивши вегетацію, рослини активно розвиваються і потребують багато поживних речовин, й особливо азоту. Весняне азотне підживлення є одним з обов’язкових прийомів вирощування насіння озимої пшениці.
За даними науково-дослідних установ, підживлення озимої пшениці навесні азотом у нормі 30 кг/га діючої речовини, забезпечує підвищення врожаю до 5 ц/га. Проте, слід врахувати деяку особливість внесення азотних добрив при вирощуванні пшениці на насіння.
Науковці рекомендують вносити дози азотних добрив нижче середніх, бо в такому випадку в зерні формується більше водорозчинних і солерозчинних фракцій білка, які якраз і відповідають за активне проростання насіння. Тобто, вирощуючи насіннєві посіви, дози добрив азоту слід зменшувати. Високі врожаї насіння озимої пшениці прямо залежать від збалансованих доз внесення NPK та мікроелементів.
До вибору строків та способів підживлення посівів насіння озимої пшениці мінеральними добривами не слід підходити шаблонно, а індивідуально до кожного поля. При цьому слід врахувати стан посівів, попередники, кількість і співвідношення внесених добрив до сівби, тип ґрунту і вміст в ньому легкодоступних рослинам поживних речовин. Підживлювати посіви потрібно не за календарем і не тоді, коли поля активно втрачають вологу (бо за таких умов марнується азот), а за два-три дні до відновлення вегетації. Цей процес активно починається при переході через плюс 5ºС середньодобової температури. Вважається, що озимі зернові за стабільного переходу через 0-2 ºС відновлюють свою вегетацію.
Сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна йдуть на добрива. Основними шляхами підвищення коєфіцієнтів засвоєння елементів живлення є:
- локальне внесення добрив;
- позакореневі підживлення;
- використання рідких і комплексних добрив;
- впровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.
Вимоги до елементів живлення змінюються не тільки відповідно до сортових особливостей, а й залежно від фаз росту та розвитку озимої пшениці. Після початку вегетації фосфорні та калійні добрива слід вносити тільки у формі водорозчинних рідких комплексних добрив, наприклад карбамід-аміачну суміш ( далі – КАС). Це водний розчин аміачної селітри та карбаміду у співвідношенні 1:1, в якому не міститься вільного аміаку, і тому він має певні технологічні переваги перед твердими азотними добривами при застосуванні. У КАС містяться амонійна, амідна та нітратна форми азоту, завдяки чому добриво діє пролонговано, а рослини забезпечуються трьома формами азоту впродовж вегетації. Внесення КАС як рідких добрив більш рівномірніше, ніж твердих, гранульованих. Внесення КАС добре поєднувати з використанням пестицидів в одній баковій суміші. Це дозволяє сумістити декілька операцій по догляду за посівами.
Для насіння озимої пшениці 60% від очікуваного максимуму загального відносного поглинання елементів (N + P2O5 + K2O + SO3) припадає на другу половину вегетаційного періоду. Основна кількість азоту вноситься у перше та друге підживлення. Друге підживлення рекомендовано проводити в період, коли закінчується кущення і починається вихід у трубку, третє – в період колосіння. Якщо двома першими підживленнями працюємо на продуктивні стебла і на розмір колосу, то третє спрямоване на формування якості зерна.
Перше весняне підживлення озимих проводять після сходу снігу при поновленні вегетації рослин, у період кущіння з дозою 30-40 кг діючої речовини на гектар, коли температура не вище 10°С.
Друге підживлення проводять комбіновано з додаванням засобів захисту рослин, мікродобрив, регуляторів росту у фазі початку виходу в трубку, при цьому разова норма азоту не повинна перевищувати 30 кг/га діючої речовини. У разі другого живлення озимих, щоб уникнути опіків, КАС доцільно розбавити водою в співвідношенні 1:2, а за спільного внесення з гербіцидом 1:3 або 1:4. За необхідності додаткового внесення азоту можливе третє пізнє живлення у фазі початку колосіння озимої пшениці з нормою не більш 10 кг/га діючої речовини.
Не можна забувати і про профілактику захворювань.
Для боротьби з борошнистою росою, септоріозом, іржею, смугастою плямистістю, церкоспорильозом, фузаріозом, при досягненні ними економічного порогу шкодочинності розвитку і розповсюдження, у період вегетації насіння озимої пшениці на посівах доцільно застосовувати фунгіциди. Причому проводити один обробіток – обов’язково, другий – за необхідністю.
Також слід пам’ятати про захист посівів озимої пшениці на насіння від бур’янів. До боротьби з бур’янами слід завчасно підготуватись, негайно подбати про засоби боротьби – гербіциди. Сьогодні на ринку є великий асортимент гербіцидів, різних за якістю, спектром і особливостями дії та ціною. Перевагу слід надавати гербіцидам, які контролюють широкий спектр бур’янів, мають тривалий період застосування (від весняного кущіння до появи прапорцевого листка), ефективно діють за відносно низьких температур повітря (вище +50С).
Але головним чинником успіху у вирощуванні насіння озимої пшениці є своєчасність проведення усіх операцій. Тобто, технологічна дисципліна має поєднуватися із чіткою ідентифікацією розвитку і стану рослини. Важливо чітко відслідковувати їх стан і обробляти рослини тими препаратами, які справді необхідні і доречні.
Підсумовуючи вищевикладене, можна з впевненістю сказати, що при чіткому дотриманні всіх вище перелічених порад можливо досягти максимальної реалізації потенціалу сорту пшениці і як наслідок, отримати значний економічний прибуток.