Весняний захист озимого ріпаку
Посіви озимого ріпаку після відновлення весняної вегетації потребують низки заходів з метою створення всіх умов для подальшого інтенсивного росту рослин та утворення вегетативної маси. Важливу роль у цьому відіграє захист ріпаку від шкідників, хвороб і бур’янів, втрати від яких можуть становити 30-50 % і навіть більше.
Засміченість посівів сільськогосподарських культур бур’янами негативно впливає на їхню продуктивність. У весняний період найбільше шкодять ріпаку бур’яни з родини ромашкових, підмаренник чіпкий, злакові тощо. Отже, якщо навесні спостерігається відростання осотів, різних видів ромашки, полину, волошки, болиголову та інших культур, застосовують гербіциди відповідно до «Переліку пестицидів і агрохімікатів» дозволених до використання в Україні.
Крім згаданих видів бур‘янів ці гербіциди контролюють низку інших проблемних бур’янів, як-от підмаренник чіпкий, мак дикий тощо. Навесні гербіциди можна застосовувати до фази появи квіткових бутонів у культури. Крім дводольних бур’янів, посіви ріпаку протягом вегетації можуть засмічувати однорічні й багаторічні злакові бур’яни. Найбільша ефективність проти пирію повзучого досягається у фазі його кущіння (за висоти 10-15 см).
Навесні, особливо при великих дозах азоту, слід обов’язково використовувати регулятори росту рослин. Весняне застосування регуляторів росту припиняє активний ріст вегетативних органів, не порушуючи процес накопичення поживних речовин. Це сприяє одночасному цвітінню ріпаку та відповідно рівномірнішим термінам дозрівання культури. За висоти рослин ріпаку 15-20 см (початок росту стебла) застосовуємо фунгіциди з ріст регулюючою дією. Норму застосування цих препаратів також збільшують залежно від наявності хвороб. Максимальні норми препаратів також застосовують на слабких після перезимівлі рослинах (додаткове вкорінення) та на загущених посівах (густота вище 40 шт/кВ.м) – профілактика вилягання. У разі потреби можна застосовувати в баковій суміші з інсектицидами.
У період весняного росту ріпаку важливу роль відіграє сірка, яку в цей час інтенсивно засвоює культура. Сірка вкрай потрібна для синтезу амінокислот для утворення білків. У рослині сірка – компонент низки ферментів, які підтримують утворення глюкозидів, що мають фітосанітарну дію. Сірка сприяє підвищенню використання азоту і стабілізує вміст олії в насінні. Поява між жилками на листках жовтих плям, бліде забарвлення рослин, сповільнений ріст і слабке цвітіння, формування дрібних стручків з невеликою кількістю насіння свідчить про дефіцит саме сірки. Для росту й розвитку ріпак потребує 30-40 кг / га сірки.
Ще один доступний, дієвий і економічно вигідний захід – листкове підживлення сіркою у вигляді елементарної сірки. Особливу увагу у весняний період слід приділити захисту ріпаку від шкідників. Це одне з найважливіших питань у технології вирощування озимого ріпаку. До найнебезпечніших шкідників культури належать передусім ріпаковий квіткоїд, прихованохоботники, капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки, ріпакова блішка, ріпаковий білан та ін. У роки з оптимальними температурами або температурами, вищими за багаторічні показники, шкідники розвиваються дуже швидко.
З настанням теплих днів, коли ґрунт прогрівається на глибині 2-4 см до +6 °С, набирають активності капустяний стебловий і великий ріпаковий прихованохоботники. Трохи пізніше з’являються капустяний насіннєвий прихованохоботник , капустяний стручковий комарик , ріпаковий квіткоїд. Найбільша проблема в захисті від прихованохоботників – виявити їх у посівах, адже при найменшому русі рослини ці шкідники падають на землю, непорушно завмирають і завдяки забарвленню зливаються з довкіллям. Тому для моніторингу прихованохоботників використовують жовті чашки, які встановлюють у посівах ріпаку на одному рівні з рослинами. Вміст чашок оглядають щодня, а виявивши шкідників, одразу готуються до обприскування. З екологічного погляду, має значення регламент застосування інсектицидів проти ріпакового квіткоїда на початку і в період цвітіння озимого ріпаку. Саме в цей період триває масовий виліт медоносних бджіл на ріпак, тому інсектициди слід вносити надзвичайно обережно, лише ввечері та рано вранці і бажано ті, які безпечні для бджіл відповідно до «Переліку пестицидів» дозволених до використання в Україні.
На озимому ріпаку суттєво зменшують урожайність і погіршують його якість хвороби. які з’являються за сприятливих умов у фазу утворення розетки – початку бутонізації. Під їхнім впливом у листках рослин зростає вміст каротину, сухої речовини, клітковини, знижується вміст вітаміну С, жиру, протеїну, цукру. На озимому ріпаку найпоширеніші хвороби альтернаріоз, фомоз, несправжня борошниста роса, або пероноспороз, циліндроспоріоз, борошниста роса.
Навесні, коли з’являються ознаки ураження пероноспорозом і альтернаріозом, посіви обприскують фунгіцидами. Для обробки полів асортимент пестицидів, сфера застосування, норми, кратність обробок повинні відповідати «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні», доповненням до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» та інструкціям з безпечного застосування пестицидів, які затверджені постановами Міністерства охорони здоров’я та іншими нормативно-правовими документами.
Для попередження отруєння бджіл пестицидами сільськогосподарські підприємства, які планують проводити внесення пестицидів повинні:
- за 3 доби до запланованих обробок сповістити старосту про це, вказавши що, де, як та чим буде оброблятися, а також рекомендований термін ізоляції бджіл;
- за 3 доби до запланованих обробок сповістити пасічників про це, вказавши що, де, як та чим буде оброблятися, а також рекомендований термін ізоляції бджіл;
- обробки мають проводитися у період відсутності льоту бджіл: у ранкові або вечірні години;
- не допускається обробка квітучих медоносів і пилконосів під час масового льоту бджіл.