Яблунева златка
Шкідник здатний пошкоджувати культурні та дикі яблуні, а також груші, тому у багатьох країнах, де культивуються ці рослини, комаха внесена до списку небезпечних карантинних об’єктів. При цьому найбільша шкода як саджанцям, так і плодоносним деревам наносять личинки златки, що заражають деревину штамбів, скелетних гілок і молодих пагонів яблуні.
Зоною проживання яблуневої златки є територія більшості держав Східної Азії, а також Приморський і Хабаровський краї Російської Федерації.
Поширюється яблунева златка зазвичай при транспортуванні саджанців та сіянців. При цьому шкідник може перебувати в будь-якої стадії свого розвитку (яйце, личинка, лялечка, доросла комаха).
На невеликі відстані імаго здатні перелітати самостійно. Насамперед, яблунева златка пошкоджує дорослі, плодові яблуні (штамб, скелетні гілки, двох і трирічні пагони). На корі заражених шкідником дерев зазвичай спостерігаються D-подібні отвори, що виробляються в деревині личинками яблуневою златкою. При цьому на пошкоджених ділянках під заболонню добре помітні звивисті ходи, наповнені буровим борошном та відходами життєдіяльності комах. Листя заражених златками яблунь зазвичай мають ушкодження, які завдають дорослі жуки. Масове пошкодження яблунь сприяє усиханню як окремих гілок, так може призвести і до повної загибелі рослини (при сильному зараженні штамб яблуні може містити від 70 до 300 пошкоджень).
Оскільки яблунева златка відноситься до небезпечних карантинних об’єктів, для профілактики зараження рослин зазвичай здійснюється ретельне обстеження та хімічна обробка посадкового матеріалу, що ввозиться в країну (саджанців, сіянців та живців).
До способів боротьби зі шкідником належать:
- своєчасне обрізування та знищення всіх заражених гілок та стебел
- викорчовування та знищення пошкоджених личинками дерев
- струшування і знищення дорослих жуків, що впали з дерев
- ретельний підбір посадкового матеріалу
- хімічний засіб захисту
Основним методом виявлення яблуневої златки у садку є ретельний огляд плодових дерев.