Загроза поширення карантинних організмів з насіннєвим та посадковим матеріалом
Незабаром почнуться весняно-польові роботи. Хороший господар заздалегідь дбає про якісний насіннєвий і посадковий матеріал. Що посієш, те й пожнеш – говорить народна мудрість. І від того, що посадимо ми на нашу благодатну землю під час весняного посіву, залежить те, що зберемо чи не зберемо восени. Нажаль, з насіннєвим та посадковим матеріалом існує велика загроза проникнення та подальшого поширення карантинних організмів, які здатні завдати значної шкоди не тільки культурним рослинам, а й здоров’ю людини.
З насінням овочевих, квітково-декоративних та багаторічних культур можна висіяти, а потім розповсюдити на своїх землях такі карантинні організми, як амброзію полинолисту, повитицю (всі види), гірчак повзучий, ценхрус якірцевий, сорго алепське та інші.
Крім того, амброзія полинолиста здатна в 2 рази більше використовувати води у порівнянні з колосовими хлібами, значно висушує грунт, а також різко знижує його родючість, забираючи з нього велику кількість поживних речовин. При високій забур’яненості урожай сільськогосподарських культур знижується до 100 %. На луках та пасовищах амброзія витісняє злаково-бобові рослини, що значно погіршує кормові якості сіна та знижує продуктивність трав. Рослина амброзії містить гіркі ефірні олії – через це є неїстівною для тварин. Дана рослина надзвичайно шкідлива для здоров’я людини.
Повитиці – рослини паразити. Вони не мають ні коріння, ні листків, а являють собою нитковидні або шнуровидні гіллясті жовто-коричневі або зелено-жовті стебла, що прикріплюються до інших рослин за допомогою присосок. При цвітінні стебло густо вкривається рожевими або білявими квітками у головках або клубочках.
Квітуча рослина дуже приваблива, але надзвичайно шкідлива. Повитиця не забирає із грунту ні води, ні поживні речовини, але проникаючи у культурні рослини за допомогою присосок, живиться соком рослини-господаря, найбільш полюбляє паразитувати на конюшині, люцерні, виці, льоні, буряках, моркві, цибулі, картоплі, тютюні та інших рослинах. Втрати врожаю культурних рослин, що заселені повитицею, складають до 50%, а в тяжких випадках спричиняють і повну їх загибель.
Варто звернути увагу на посадковий матеріал картоплі, який може бути носієм таких карантинних організмів, як золотиста картопляна нематода, рак картоплі та картопляна міль.
Втрати врожаю від ураженням даним видом нематод становлять 30-80%, погіршуються смакові властивості бульб за рахунок зменшення вмісту сухої речовини, крохмалю, білка та вітаміну С.
Основним шляхом розповсюдження золотистої картопляної нематоди є грунт із цистами, які обсипались із заражених рослин, а також бульби картоплі, коренеплоди, цибулини, укорінений садивний матеріал, декоративні й інші рослини із заражених полів.
Рак картоплі – хвороба, що поширюється через заражені бульби, які виросли на ураженій ділянці. Збудник раку зберігає життєздатність у грунті протягом 30 років. Поверхня уражених бульб покривається наростами, які з’являються з вічок і схожі на кольорову капусту. Спочатку нарости бульби мають світло-жовтий колір, а потім набувають темно-коричневий відтінок і, розпадаючись, загнивають. Іноді вони можуть з’являтися між стеблами і на листках поверх землі. Уражені бульби непридатні до вживання.
Картопляна міль розмножується у полі та сховищах. Навесні у разі висаджування бульб з відкладеними на них яйцями або заселених гусеницями чи лялечками, шкідник знову потрапляє у поле. Гусениці розвиваються в середині бульб, пронизуючи їх ходами, такі бульби нагадують губку. В окремих бульбах може розвиватись більше 10 гусениць. Бульби картоплі, що сильно пошкоджені картопляною міллю стають непридатними для посадки та переробки.
Насінневий, посадковий та садивний матеріали обов’язково повинні пройти фітосанітарний контроль та лабораторну експертизу для того, щоб унеможливити появу та поширення каратинних організмів.