Гібелліноз – білосолом’яна гниль: як діагностувати
Гібелліноз, або білосолом’яна гниль — одне з відносно нових захворювань озимої пшениці. Джерелами інфекції є рослинні рештки (солома, стерня) і грунт, рідше — насіння. Вологі і м’які зими та вологі весняні місяці сприяють ураженню рослин хворобою. При посушливих умовах розвиток хвороби зупиняється.
Ознаками захворювання на пошкоджених стеблах вище вузла кущіння є видовжені плями (3-5 см) з чіткою облямівкою кавового кольору. Такі симптоми ураження схожі на прояв ризоктоніозу і церкоспорозної прикореневої гнилі, але на відміну від них, у гібелліноза в центрі плями добре видно темно-сірий наліт, що зовні нагадує сигаретний попіл. У фазу кущіння прояви захворювання стають добре помітними. На листових пластинках і вузлах зверху з’являються овальні плями пісочного кольору з коричневою облямівкою (5-7 мм в довжину). Вони схожі на плями при ураженні рослин сніговою пліснявою, але тут також відмітною ознакою є добре помітний сірий наліт в центрі плями. В процесі росту рослин при наявності сприятливих погодних умов гібеллінозні плями поширюються вгору по стеблу, повністю його охоплюючи. На плямах формується рясний наліт міцелію; спочатку білого кольору, пізніше він стає темно-сірим. На міцелії утворюється маса дрібних чорних склероцій гриба. Іноді ці симптоми сприймають за прояв борошнистої роси. Але при мікроскопічному огляді видно, що склероції гібеліни відрізняються від збудника борошнистої роси.
Хвороба викликає сильну ламкість стебел, що є причиною безладного вилягання рослин. Порушується провідна система соломини, при цьому погіршується постачання рослин водою і поживними елементами та спричиняється повне або часткове білоколосся. Сильно уражені стебла не виколошуються, а якщо й утвориться колосся, то воно буде погано озернене.
Таким чином, до фази трубкування озимої пшениці гібелліноз проявляється у вигляді прикореневої гнилі, а в більш пізні фази як гниль стебел. Захворювання викликає прямі втрати врожаю, як наслідок випадіння рослин, зниження коефіцієнта кущіння, зниження маси 1000 зерен.
Для боротьби з цим захворюванням варто застосовувати всі способи захисту від інфекції: видалення з поля заражених залишків, глибоку оранку, зниження частки стерньових попередників, збалансоване внесення добрив, сівбу стійких сортів озимої пшениці, впровадження в сівозміну рослин-фітосанітарів (гірчиці, ріпаку). І обов’язково – якісне протруювання з використанням мікроелементів та стимуляторів росту.