Надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба – сибірка
Сибірка(Anthrax) – проявляється у людей і тварин у вигляді тяжкої інтоксикації, лихоманки, виникненням набряків і карбункулів, ураженням кишечнику, легень, мигдаликів.
Симптоми. Інкубаційний період переважно 1-3 дні. Хвороба наступає швидко і перебігає як правило швидко. Розрізняють септицемічну і карбункульозну форми хвороби. Інфекція має блискавичний, гострий, підгострий, хронічний та абортивний перебіг. Блискавичний перебіг( частіше зустрічається у овець, кіз, коней і ВРХ) збудженням, лихоманкою, прискоренням пульсу і дихання, синюшністю слизових оболонок. Через декілька хвилин або годин після появи не специфічних ознак хвороби, тварина миттєво падає і гине.
Гострий перебіг характерний для ВРХ і коней і проявляється підвищенням температури тіла до 42°С, пригніченим станом, відмовою від корму, тремтінням, порушенням серцевої діяльності, синюшністю слизових оболонок, крововиливами на кон’юнктиві очей, набряками в області глотка і гортані.
У лактуючих тварин зменшується або припиняється молоковіддача,а у вагітних можуть бути аборти. У ВРХ має місце тимпанія, а у коней – коліки. Хвороба триває 2-3 доби. Як правило за декілька годин до загибелі температура тіла у хворих тварин знижується 35-36°С.
Підгострий перебіг. Інфекція проявляється такими ж клінічними ознаками, що і гострий, відрізняєте лише часом життя хворих тварин – 6-8 діб. Хронічний перебіг проявляється прогресуючим схудненням, набряком під нижчою щелепою, А також ураженням підщелепових, заглоткових, передлопаткових, і надколінних лімфатичних вузлів. Тварина гине через 2-3 місяці. Абортивний перебіг зустрічається рідко і проявляється невисокою температурою тіла і появою неспецифічних ознак у вигляді змін функції різних органів. Закінчується, як правило, клінічним видужанням з послідуючим бацилоносійством на протязі 3-8 місяців.
Карбункул утворюється при гострому і підгострому перебігу інфекції на місці проникнення збудника з зовні або із крові. На початку розвитку набряк окреслений, твердий болючий, а потім стає дифузним, тістоподібним, холодним, неболючим, з некрозом і виразками в центрі. У свиней сибірка перебігає в септичній формі рідко, а найчастіше у вигляді ангіни. Запальний процес супроводжується розлитим опуханням шиї в наслідок чого ковтання і дихання утруднені, проявляється кашель, задишка, хрипи, синюшність слизових оболонок. Незначне підвищення температури тіла (40,5-42°С ) тримається на протязі 1-4 днів. У свиней інфекція може перебігати і без клінічних ознак. Специфічні ураження виявляють лише при післязабійному огляді туш.
Патологічні зміни
Розтин трупів або забій тварин, підозрюваних в захворюванні сибіркою забороняється. Труп здутий, задубілість (окоченіння) відсутня або слабко виражені, на шкірі можуть бути тістуватоподібні припухлості, із природних отворів витікає кров’яниста рідина. При наявності таких ознак є висока ймовірність сибірки.
Діагноз
Базується на епізоотологічних, клінічних та лабораторних методах досліджень. В лабораторію відправляють вухо тварини яка загинула, відрізане з тієї сторони, на якій лежить труп, або кров із судин віху чи інших судин. Необхідно виключити пастерельоз , ЕМКАР, злоякісний набряк, брадзот, ентеротоксемія, піроплазмідози, лейкоз, гострі отруєння. Взяття матеріалу від вимушено забитих тварин та лабораторна діагностика проводиться за окремими методиками та ГОСТами. Крім бактеріологічних досліджень і біопроби використовують бактеріофаги, ІФА, РНГА,РП. Для прижиттєвої діагностики використовується алергічний метод.
Лікування
Проводять комбіновану антибіотикотерапію, також специфічну терапію гіперімунною протисибірковою сироваткою та специфічним гама-глобуліном в дозі коням і ВРХ – 100-200 мл. В тяжких випадках біологічні препарати вводять ВРХ внутрішньовено або внутрішньочеревно в області голодної ямки. Якщо через 5-6 годин температура тіла у тварини не знижується, сироватку вводять повторно.
Молоко від хворих і підозрюваних у захворюванні корів, збірне молоко, яке підозрюється на контамінацію збудником сибірки (змішане з молоком від хворих і підозрілих у захворюванні тварин), підлягає знищенню після знезараження шляхом додавання в нього хлорного вапна, яке має в своєму складі не менше 25% активного хлору, з розрахунку 1 кг на 20 л молока. Молоко вважають знезараженим після експонування протягом 6 годин.
Реалізація молока та молочних продуктів із ферм (господарств) будь-якої форми власності та від тварин з особистих селянських господарств забороняється.
Профілактика
Після одужання від сибірки у тварин виникає стійкий і довготривалий імунітет. У стаціонарно неблагополучних вогнищах (ґрунтові вогнища) з профілактичною метою проводять вакцинацію. Ґрунтовим вогнищем вважають місце, де встановлено поховання сибіркових трупів, або місце, на якому заразились тварини. При встановленні хвороби на господарство (населений пункт) негайно накладають карантин.