Лейкоз великої рогатої худоби – небезпека поруч!
Проблема захворювання на лейкоз ВРХ була і на жаль залишається однією з найболючіших у тваринництві. Лейкоз в Україні було діагностовано ще в 1955 році і з того часу реєструється в багатьох регіонах, завдаючи значні економічні збитки господарствам і населенню.
Лейкоз – це хронічна вірусна інфекція, збудником якої є ретровірус, який порушує процес дозрівання клітин крові і викликає утворення пухлин в різних органах тварин.
До вірусу лейкозу сприйнятливі, незалежно від породи і віку (але частіше високопродуктивні), велика та дрібна рогата худоба, собаки, свині, кролі. Менше чутливі – коні, коти, морські свинки, миші.
Вірус лейкозу з організму хворої тварини виділяється з кров’ю, молоком, слиною. Зараження тварин відбувається при контакті між собою, при доїнні одним апаратом, під час лікувальних маніпуляцій, при штучному осіменінні, ректальних дослідженнях, при випоюванні телят молоком інфікованої корови, а також можливе внутрішньоутробне зараження. Підступність хвороби полягає в тому, що інкубаційний період розвитку хвороби триває роками ( 5-7 років) і за цей час інфікована тварина може заразити від 100 до 140 голів здорової худоби.
Вірус лейкозу нестійкий в навколишньому середовищі, гине при температурі 80 градусів Цельсія і вище. Тому безпечним до вживання може бути лише пастеризоване молоко, отримане від здорових тварин з неблагополучних стад. Від хворих – молоко утилізують. Існують твердження, що систематичне вживання сирого молока від хворих тварин небезпечне для здоров’я і життя людей, особливо для дітей до 12 років, у яких ще остаточно не сформувався імунітет.
Увага! Це пов’язано з накопиченням у ньому канцерогенів, які викликають онкологічні захворювання, і продуктів життєдіяльності вірусів, які викликають алергічні реакції. Однак конкретно не доведено, що причиною раку крові людини стає збудник лейкозу ВРХ, але насторожує його близька спорідненість з вірусом клітинного лейкозу людини.
За характером перебігу розрізняють – гостру, підгостру і хронічну форми лейкозу. Гостра форма частіше виникає у молодняка віком 1,5-3 місяці. Загибель тварин може наступити вже через декілька тижнів з моменту інфікування. Але гострий і підгострий перебіги зустрічаються досить рідко, а при хронічному – живуть роками.
У стані вірусоносійства тварини можуть знаходитися протягом всього життя.
На даний час в Україні і світі не розроблено лікування проти лейкозу. Тому оздоровчі заходи базуються на лабораторних дослідженнях крові з наступним вилученням позитивно реагуючих тварин із загального стада.
Тільки своєчасне діагностування хвороби з наступним ізолюванням і забоєм тварин, інфікованих вірусом лейкозу, та проведенням ретельної дезінфекції приміщень і обладнання після кожного нового виявлення, залишається основним заходом ефективного забезпечення благополуччя тваринництва щодо лейкозу.
Власники тварин! Відповідально ставтеся до порад і вимог ветеринарного лікаря. Тільки тоді ви зможете мати гарантії того, що ваша тварина здорова, а продукція від неї – безпечна і якісна!