Як вберегти врожай від комірних шкідників
Не дивлячись на складні погодні умови цього року сільськогосподарські підприємства області отримали непоганий урожай зернових культур, але хлібним запасам дуже великої шкоди можуть завдати шкідливі комахи, кліщі, мишоподібні гризуни у разі відсутності належних засобів боротьби з ними в період зберігання зерна та іншої сільськогосподарської продукції. Важким завданням є збереження в зерносховищі чи складі вже зібраного зерна. Збереження запасів зерна та іншої продукції від шкідливих організмів є надзвичайно важливим резервом збільшення його виробництва, особливо в умовах сьогодення. У народі кажуть: «Не той хліб, що в полі, а той, що в коморі».
В Україні зареєстровано 120 видів комірних шкідників, які пошкоджують зерно і зернову продукцію під час зберігання. Втрати під час зберігання через них можуть становити від 5-10 до 30 % зібраного зерна.
Місця розвитку шкідників запасів — борошномельні, круп’яні, комбікормові, насіннєобробні заводи, кондитерські фабрики, хлібоприймальні пункти, хлібозаводи та інші підприємства, пов’язані зі зберіганням і переробкою зерна чи виготовленням виробів з нього.
Значна частина зібраного зерна зберігається в складських приміщеннях сільгоспвиробників. З правилами зберігання зернових вже давно знайомі всі аграрії, тобто вологість, правильна температура в зерносховищі.
Найпоширеніші та найнебезпечніші серед шкідників зерна та зернової продукції в Україні – комірний та рисовий довгоносики, великий та малий борошняні і булавовусий хрущаки, гороховий та квасолевий зерноїди, зерновий точильник, рудий коротковусий та суринамський борошноїди, зернова міль, млинова та південна комірна вогнівки, борошняний та звичайний волохатий кліщі, хатня миша, сірий та чорний пацюки тощо. До складських приміщень значна частина шкідників потрапляє разом із зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, тарою, а також через одяг, взуття працівників чи заселення гризунів і птахів. Поселяючись в місцях збереження зерна шкідники використовують зерно, як їжу та середовище проживання, цим самим завдають великої шкоди, зменшуючи масу продуктів і погіршуючи їх якість, крім того, часом повністю втрачаються його харчові, фуражні та посівні якості. Заражене зерно не відповідає вимогам стандартів і втрачає товарність, шкідники забруднюють його своїми рештками внаслідок линяння, загиблими особинами, екскрементами, павутиною. Зерно склеюється в грудки, ущільнюється, в ньому підвищуються температура й вологість. З пошкодженого зерна одержують неякісне з погіршеними хлібопекарськими і смаковими якостями борошно. Пошкоджене зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, які синтезують отруйні для людей і тварин мікотоксини, виділяють токсичні та канцерогенні речовини, різко знижують посівні якості насіння. Тому не можна використовувати зіпсоване, запліснявіле зерно для виготовлення хлібопродуктів або на корм худобі. Гризуни не тільки поїдають зерно, але й руйнують приміщення, обладнання, можуть переносити різноманітні інфекції, такі як енцефаліт, холера, ящур, чума.
Стратегія захисту зернових запасів від шкідників ґрунтується на особливостях їхнього поширення, розвитку, розмноження й шкодочинності, залежить від умов, способів і режимів зберігання зерна й зернопродукції та поєднує комплекс карантинних, профілактичних і винищувальних заходів на всіх етапах заготівлі, транспортування й тривалого зберігання.
Комплекс заходів із захисту зернопродукції при зберіганні від шкідників включає не лише профілактичну обробку і дезінсекцію зерносховищ, а й якісну підготовку зерна та стратегію інтегрованого контролю шкідників.
Профілактичні заходи, спрямовані на убезпечення запасів зерна й зернопродуктів від шкідливих комах та кліщів. Профілактичні заходи передбачають постійне підтримання потрібного санітарного режиму в зерносховищах та на прискладській території, створення несприятливих умов (температура, вологість зерна) для розвитку й розмноження шкідників.
Вологість зерна має важливе значення для профілактики заселеності шкідниками, тому потрібно його просушувати до вологості 13%, а при підготовці до тривалого зберігання – на 1,0–1,5% нижче. Дотримання вологості на такому рівні може значною мірою стримувати розвиток, розселення і шкодочинність шкідників запасів у складських приміщеннях. Для кожного виду існує мінімальний поріг вологості зернопродукції, нижче якого він не може шкодити і розмножуватися. Кліщі вимогливіші до вологості зерна, ніж комахи.
Зберігання зерна з вологістю нижче мінімальної унеможливлює розвиток і шкодочинність того чи іншого виду відповідно його біологічних особливостей.
Винищувальні заходи спрямовані на знищення шкідників, що вже попали в зерно, сховища, зернопереробні підприємства, обладнання, інвентар і т.п. Ці заходи боротьби можна розділити на дві великі групи: фізико-механічні та хімічні. Використання фізико – механічних засобів боротьби (очищення, охолодження, сушіння зерна і інше) забезпечить зниження і ліквідацію зараженості зерна і продукції. Деякі з фізико-механічних заходів боротьби не вимагають особливої підготовки і можуть застосовуватися працівниками підприємств системи зберігання.
До фізико-механічних заходів боротьби відносять: механічні, термічні заходи і використання різних випромінювань. Механічні заходи – це очищення будівель, споруд, обладнання, тари, території і т.д. від залишків зерна, пилу, в яких можуть міститися комахи і кліщі. Але основним недоліком цього методу це те, що не вдається домогтися повного знезараження. Частина шкідників залишається.
До механічних заходів боротьби відносять вилов гризунів за допомогою різних пасток. Термічні заходи включають в себе застосування високих і низьких температур. З цією метою можуть бути використані зерносушарки, в яких зерно нагрівають до 50-55 ᵒС. При цій температурі комахи і кліщі гинуть. Є небезпека, що можуть відбуватися зміни і в самому зерні. Цей метод неприйнятний для насіннєвого зерна.
Хімічні заходи боротьби (обприскування, аерозолі і газація) передбачають застосування різних хімічних речовин, які викликають загибель шкідників. Обприскування зазвичай використовують для обробки будівель, зерносховищ, території, транспортних засобів, аерозольній обробці піддають сховища. На сьогоднішній день обробка якісними інсектицидами забезпечує достатньо тривалий ефект — від 6 до 12 місяців. При виборі інсектицидів слід уважно обирати препарат — слідкуйте за тим, щоб у складі обраного препарату були лише дозволені компоненти, а також щоб небезпечні для людини і навколишнього середовища речовини не перевищували граничної норми.
Провідну роль у боротьбі з комірними шкідниками відіграють винищувальні заходи, найбільш ефективним захисним заходом є Газація (або фумігація) зерна. Для заходів фумігації використовують спеціалізовані препарати, зазвичай використовують високотоксичні речовини для боротьби зі шкідниками запасів які включені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Головними умовами ефективності фумігації є ретельна герметизація приміщення, а потім знайти і запросити спеціалістів, що мають необхідне обладнання, досвід, а також дозвіл на роботу з хімічними речовинами та правильне дозування та дотримання періоду експозиції. Хімічні заходи є досить ефективними.
Мишоподібних гризунів у складах і сховищах знищують за допомогою отруєних принад. Для цих цілей використовують дозволені родентициди, відповідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Боротьбу з гризунами слід вести систематично, комбінуючи різні методи та засоби.
Для сигналізації появи та обмеження чисельності ряду шкідників зернових запасів використовують екологічно чисті феромонні клейові пастки. При застосуванні із розрахунку 1 пастка на 150–200 м3 приміщення, вони дають можливість не тільки виявити наявність лускокрилих та визначити їх чисельність, а й зменшити кількість шкідників, виловлюючи самців. Також широкого використання набули пастки з використанням харчових принад. У якості принад застосовується підсмажений арахіс, зерно, оброблене оливковою або кукурудзяною олією.
Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, наголошує, що своєчасне виявлення шкідників хлібних запасів, визначення ступеня зараження, знання їх біологічних особливостей, шкодочинності та захисних заходів допоможуть Вам зберегти зерно і зернопродукти від пошкодження під час зберігання!