На Полтавщині епізоотична ситуація щодо туберкульозу великої рогатої худоби благополучна!
З метою недопущення на території області виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб тварин і птиці фахівцями державної служби ветеринарної медицини постійно, згідно плану протиепізоотичних заходів, проводяться лабораторно-діагностичні дослідження та лікувально-профілактичні обробки проти інфекційних та інвазійних хвороб, в тому числі і дослідження поголів’я великої рогатої худоби на туберкульоз.
Туберкульоз великої рогатої худоби – хронічне захворювання домашніх і диких тварин та птиці, що проявляється специфічним ураженням окремих органів та тканин та утворенням в них дрібних специфічних без судинних вузликів (туберкул). На туберкульоз хворіє і людина.
До туберкульозу сприйнятливі понад 55 видів ссавців і близько 25 видів птахів. Із домашніх тварин найбільш чутливою є велика рогата худоба, потім свині, коні; з птахів частіше хворіють кури, фазани. Основним джерелом збудника інфекції є хворі на туберкульоз тварини й птиця, рідше – хворі люди.
З організму збудник виділяється з харкотинням, фекаліями, молоком, рідко – із сечею та спермою. Факторами передачі збудника є повітря, корми, вода, підстилка та інші предмети, забруднені виділеннями хворих тварин. Зараження на туберкульоз сприйнятливих тварин відбувається через дихальні шляхи і травний канал.
Велика рогата худоба інфікується в основному під час вдихання дрібних крапель, що відкашлюються хворими тваринами, або часточок пилу, в яких міститься збудник. Дуже рідко відбувається внутрішньоутробне зараження, а також через соски вимені, кон’юнктиву, слизові оболонки статевих органів і шкіру. Телята заражаються при згодовуванні їм незнешкодженого молока від хворих корів. Хворі на туберкульоз тварини та люди є джерелом збудника інфекції.
Збудник туберкульозу належить до роду Mycobacterium, до якого входять 48 видів мікроорганізмів, з яких патогенними для людини й тварин є види: Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium bovis, Mycobacterium avium, Mycobacterium leprae, Mycobacterium africanum, Mycobacterium paratuberculosis. Представники інших видів роду Mycobacterium здатні сенсибілізувати організм сільськогосподарських і лабораторних тварин, а деякі проявляють патогенність. Ці мікроорганізми отримали назву атипових мікобактерій.
Туберкульоз великої рогатої худоби й інших тварин завдає вагомі економічні збитки сільському господарству й становить суттєву загрозу здоров’ю людей. Міжнародний ветеринарний кодекс МЕБ визначає туберкульоз як захворювання, що вимагає обов’язкового декларування. Боротьба з цією хворобою має економічне, соціально-гігієнічне та епідеміологічне значення.
В Україні, як і у всьому світі, боротьбі з туберкульозом приділяють велику увагу. Завдяки цьому за останні роки поширення хвороби серед тварин зменшилось. Епізоотична ситуація з туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах України в останні роки значно поліпшилася, що пояснюється, з одного боку, ретельним виконанням ветеринарними й господарськими структурами заходів із боротьби з хворобою, а по-друге, — значним зниженням поголів’я.
Поголів’я тварин Полтавської області з 2007 року благополучне по туберкульозу ВРХ!
Діагностика й боротьба з туберкульозом тварин і птиці в Україні здійснюється згідно з «Інструкцією з профілактики та боротьби з туберкульозом», затвердженою наказом Комітету ветеринарної медицини України від 03.09.2009 №316.
Основними методами діагностики туберкульозу є:
– прижиттєвий — клінічний огляд, внутрішньошкірна туберкулінова проба (алергічні дослідження) та офтальмопроба для коней;
– посмертний — патолого-анатомічне та бактеріологічне дослідження.
У благополучних господарствах протягом чотирьох і більше років (за відсутності тварин, що реагують на туберкулін) проводять обов’язкові планові одноразові алергічні дослідження (туберкулінізацію) всього поголів’я за епізоотологічних (епідеміологічних) показників і перед продажем тварин на племінні чи виробничі цілі. У певних випадках велику рогату худобу досліджують двічі на рік. На всіх державних і приватних племінних підприємствах маточне поголів’я (корови, бугаї, нетелі, телиці парувального віку) досліджують двічі на рік, а молодняк із 40-добового віку — один раз на рік.
У великої рогатої худоби діагноз на туберкульоз вважають встановленим, а стадо неблагополучним, якщо:
– виявлено патолого-анатомічні зміни, властиві туберкульозу, хоча б в однієї тварини на діагностичному забої;
– виділено збудника туберкульозу (M. bovis, M. tuberculosis) під час бактеріологічного дослідження біоматеріалу від тварин, що реагують на туберкулін, або у випадку позитивної біологічної проби на лабораторних тваринах;
– диференційовано видову належність виділених культур до збудників М. bovis, M. tuberculosis за допомогою ПЛР, або біологічного дослідження й підтверджено бактеріологічним методом захворювання лабораторних тварин на туберкульоз.
Масовому поширенню туберкульозу на фермах сприяють чинники, що знижують резистентність організму тварин. До них належать: неповноцінна годівля; посилена продукція молока без компенсації життєво важливих для організму мікроелементів, вітамінів, амінокислот; відсутність регулярного моціону на свіжому повітрі; тіснота й вогкість у приміщеннях; антисанітарні умови утримання тварин.
Хворих на туберкульоз тварин не лікують, їх забивають на м’ясопереробних підприємствах. Для специфічної профілактики туберкульозу сільськогосподарських тварин вакцини не запропоновано. Вакцину БЦЖ не використовують для щеплення тварин у зв’язку з неможливістю впродовж тривалого часу диференціювати поствакцинальні імунологічні реакції від інфекційних.
У благополучних щодо туберкульозу господарствах потрібно забезпечувати нормативні умови утримання, годівлі та використання сільськогосподарських тварин, а також ізольоване вирощування молодняку. В літній період слід своєчасно виводити худобу в літні табори, не допускати її контактів на випасах і водопоях з худобою інших господарств та приватних власників. Треба регулярно проводити ремонт, дезінфекцію та дератизазацію тваринницьких приміщень, систематично вивозити й знезаражувати гній, здійснювати ветеринарно-санітарний контроль за використанням відвійок, молока та інших продуктів тваринництва для годівлі тварин.
Для обслуговування тварин допускають лише осіб, які пройшли медичне обстеження і за станом здоров’я мають дозвіл працювати на тваринницьких фермах. Без дозволу ветеринарних спеціалістів не допускається завезення тварин з інших господарств для комплектування стада або з виробничою метою. До загального стада завезених тварин переводять лише після закінчення терміну карантину і одержання негативних результатів алергічних досліджень.
За консультацією звертайтесь до Полтавської обласної та районних державних лікарень ветеринарної медицини області, та за телефоном громадської приймальні Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (0532) 60-66-47.