Сезон педикульозу, не втрачаємо пильності
Медики всього світу постійно стурбовані такими проблемами як СНІД, туберкульоз, холера та інші особливо-небезпечні інфекції. Однією з таких не менш значимих проблем є банальний, на перший погляд, педикульоз, або народна назва воші, вошивість. Нічого особливого, паразит як і всі інші, з яким треба боротися.
Та не поспішайте з такими висновками.
Значення вошей пов’язане не тільки з суб’єктивними незручностями (свербіж, струпи, адже воша харчується кров’ю людини при цьому пошкоджуючи цілісність шкіри), але й епідеміологічним значенням, як переносників хвороб рикетсійної етіології, а саме збудників висипного й зворотного тифів та волинської гарячки. Якщо перегорнути сторінки історії, ще армія Наполеона потерпала від вошей та як результат цього – від висипного тифу померло більше половини його військового складу. У війні 1877-1878 р. в кавказькій армії тифом захворіло кожні 64 чол.із1000, та вже в російсько-японській війні 1904-1905 р. постійно проводились знищувальні заходи проти вошей (кип’ятіння білизни, періодичні огляди солдат на наявність педикульозу та інші профілактичні заходи) в результаті чого в російських військах на висипний тиф захворіло всього 0.48 чол. на 1000 військових. З вищенаведених фактів видно велике епідемічне значення профілактичних та знищувальних заходів, які направлені проти вошей.
Проблема педикульозу в Україні залишається актуальною. Згідно з офіційною реєстрацією осіб з педикульозом, розпочатою в 1986 році, найвищий показник ураженості був у 1990 році і складав 193.4 на 100 тис. населення. Реєструється, в основному, головний педикульоз. Виявляється він в усіх областях України. Найбільша ураженість відмічається серед дитячих, підліткових колективів. Щорічно діти до 14-років складають 80-85% від усієї кількості уражених педикульозом. Серед школярів уражені педикульозом виявляються, як правило, після канікул. У вересні виявляються до 30% від зареєстрованих протягом року.
На території України згідно наказу МОЗ України «Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом» профілактичні заходи направлені на виявлення, знищення паразитів та дотримання протиепідемічного і санітарно-гігієнічного режиму.
Таким чином виявлення вогнищ педикульозу в плановому порядку проводяться під час медичних оглядів різних контингентів населення силами медичних працівників:
Всього населення – при проведенні диспансерних та профілактичних оглядах, при кожному зверненні за медичної допомого.
Дітей, що відвідують дитячі дошкільні установи – щоденно медперсонал разом з вихователями.
Учнів шкіл-інтернатів – щотижня перед і після кожного відвідування родини – медперсонал установи разом з вихователями.
Учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ – після кожних канікул за показаннями – вибірково – медперсонал з залученням вчителів.
Дітей, що від’їжджають в оздоровчі табори, санаторії для навчання – комісійно педіатром та представниками дезстанцій, щотижня в період перебування, перед поверненням з нього, під час профоглядів.
Воші протягом свого життя перебувають на тілі людини і живляться її кров’ю, при своєму розвитку проходять 3 стадії розвитку: яйце- “гнида”, личинка і статевозріла воша.
З метою попередження завошивленості та її поширення в сім’ї або колективі проводяться профілактичні, гігієнічні заходи, які передбачають: регулярне миття тіла – не менше 1 разу на 7-10 днів, зміну білизни в цей же термін або в міру забруднення з відповідним пранням, щоденне розчісування волосся, систематичне очищення верхнього одягу, головних уборів, постелі, дотримання чистоти. Крім того обов’язково дотримуватися загальних правил особистої гігієни (особистий одяг, головні убори, гребні та інше).
При виявленні вошей на будь-якому ступені розвитку (яйце, личинка, доросла воша) дезинсекцію проводять одночасно, знищуючи вошей безпосередньо як на голові, тілі людини, так і на його білизні, одязі та інше (на протязі 1 доби).
Поєднання основних частин профілактичних та знищувальних заходів і являється вирішенням проблеми зниження ураженості населення педикульозом та відповідно профілактикою особливо-небезпечних інфекційних хвороб серед населення.
Постольник В.А