Мишоподібні гризуни – вороги посівів сільськогосподарських культур
На Полтавщині цьогоріч створюються сприятливі умови для розвитку та розмноження мишоподібних гризунів. Тепла та помірно-волога погода, достатня кормова база стимулюють активне розмноження мишоподібних гризунів. Збір врожаю кукурудзи, сої, соняшнику змусив шкідників поступово мігрувати на розміщені поряд посіви озимих культур. В північних районах області виявлено заселення та живлення мишоподібних гризунів за чисельності 1 колонія/га.
Разом з цим, на багаторічних травах живлення шкідників триває за чисельності 2 – 3 жилі колонії/га з 3-4 жилими норами. На неорних землях – 3 – 5 жилі колонії.
Серед мишоподібних гризунів найбільш поширеними та шкідливими у посівах сільськогосподарських культур є полівка звичайна. Зустрічаються також миші: хатня та польова. Ці шкідники харчуються понад 200 видами рослин та характеризуються дуже високою плодючістю. Протягом року самки дають від 3 – 4 до 7 і більше приплодів по 3–8 і більше малят у кожному. За добу вони можуть з’їсти таку кількість корму, що становить 25–40% їхньої маси, а молоді особини ще більше. За наявності 5-6 колоній на 1 га і неправильному або несвоєчасному захисті посівів втрати врожаю зернових можуть становити 35-40%. Харчуючись сходами озимих, гризуни утворюють у посівах «прогалини». В роки ж масового розмноження іноді виникає потреба в пересіві пошкоджених масивів.
Мишоподібні шкідники не лише завдають значних збитків сільськогосподарському виробництву, а є також переносниками багатьох хвороб, небезпечних для людей та свійських тварин – лептоспірозу, псевдотуберкульозу, туляремії та ін.
З настанням холодного періоду гризуни шукають теплих та затишних місць зимівлі, облюбовуючи людські будівлі, овочесховища та скирти соломи й сіна, де протягом осінньо-зимового періоду можуть інтенсивно розмножуватись. Значна частина їх залишається на полі, продовжуюючи харчуватися узимку під снігом сходами озимих зернових. З огляду на характер розмноження і шкідливість гризунів, восени слід постійно проводити обстеження з метою визначення початку заселення посівів та контролю розвитку шкідників.
Заходи з контролю щільності популяцій мишоподібних гризунів поділяють на профілактичні й винищувальні.
Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг і зрошувальних каналів), своєчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища. Для захисту складських приміщень, зерносховищ, господарських будівель та приміщень, насамперед, необхідно забезпечити непроникливість у них гризунів і дотримуватись належного санітарного стану.
Якщо ж гризуни з’явились, необхідно вдатись до винищувальних заходів захисту. На невеликих полях, у фермерських господарствах та у приміщеннях їх можна відловлювати механічно, застосовуюючи пастки різних модифікацій. В якості принади застосовують змочені олією шматки хліба та моркви. Встановлюють пастки біля нір та на тропах, якими пересуваються миші й полівки. Час від часу її треба обливати окропом, ретельно провітрювати і змащувати рослинним маслом. Інакше гризуни до неї звикнуть і не підуть на принаду. Якщо використання механічного методу буде недоцільно або неможливо, то слід вдатись до хімічних та біологічних методів боротьби препаратами відповідно до “Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні”.
Застосовуючи хімічні методи, слід враховувати видовий склад гризунів. Так, найкращою принадою для мишей, що харчуються насінням рослин, є зерно пшениці. Проте ефективність зернової принади у боротьбі проти полівок в окремих випадках (особливо взимку на озимій пшениці з густим і високим травостоєм) може бути дуже низькою, адже молоді полівки, що народжуються взимку, зерном не харчуються і тому зернової принади уникають. Не слід використовувати зернових отруєних принад у боротьбі з польовою мишею, бо польова миша (і лише вона) поїдаючи зерно (зокрема пшеницю) завжди вилущує його, відкидаючи оболонку, що містить у собі найбільше отрути.
Фахівці фітосанітарного управління наголошують, що застосування навіть найефективнішого хімічного засобу не врятує від повторного заселення мишоподібними гризунами. Тому для досягнення бажаного результату у зниженні чисельності гризунів слід чітко дотримуватися рекомендованих методів, важливо визначити домінуючий вид та чисельність гризунів на конкретній площі, фазу розвитку популяції і щільність заселення, а вже потім вдаватися до дій. Регулярні обстеження та вчасний захист дадуть змогу запобігти ускладненню фітосанітарного стану та сприятимуть успішній перезимівлі сільськогосподарських культур.