Діабротика – шкідник, який лякає всіх агровиробників
Західний кукурудзяний жук ( діабротика) – карантинний шкідник, який походить з Північної Америки. Найбільш поширений він, як правило, в західних регіонах країни, але вже частим гостем став і у центральних областях (Вінницькій, Черкаській). Крім кукурудзи західний кукурудзяний жук завдає шкоди баштанним культурам на півдні країни (Миколаївщина, Одещина). По дослідним даним цей шкідник здатен поширюватися більш ніж на 50 км за сезон.
Пошкодження, спричинені жуками та личинками шкідника, призводять до значних втрат врожаю та фінансових збитків.
У наших широтах за сезон розвивається одне покоління шкідника. Зимують яйця, личинки з них відроджуються навесні, при прогріванні грунту до 11-13 °С. З весни шкодять личинки в грунті, згодом заляльковуються, а імаго виходить під час цвітіння кукурудзи, наприкінці червня. Дорослі особини скелетують листя, обгризають верхівки качанів, що призводить до погіршення товарної якості зерна. Мало того, жуки переносять збудників грибкових, бактеріальних та вірусних захворювань кукурудзи. Найбільшу шкоду посівам кукурудзи завдають личинки шкідника, які живляться корінням. Після пошкодження воно набуває чорвоно – бурого забарвлення і уражується кореневими гнилями. Молоді рослини в’януть та гинуть, а дорослі стебла вилягають. Для загибелі достатньо 25 личинок на рослину. Личинки харчуються лише корінням кукурудзи, і можуть переміщуватись у грунті до 50 см. За відсутності їжі вони гинуть, тому впровадження сівозміни є дієвим способом боротьби з цим шкідником.
Обстеження посівів кукурудзи. Для контролю наявності та розповсюдженням шкідника важливим є регулярний моніторинг посівів. При цьому, оцінку фітосанітарного стану полів необхідно проводити не тільки спеціалістами фітосанітарної служби, а й агрономам та фермерам, які вирощують кукурудзу. Особливу увагу потрібно приділяти територіям з високим ризиком появи цього шкідника – полям біля залізничних колій, а також тим, що знаходяться поблизу районів,заселених шкідником.
Моніторинг чисельності личинок фітофага включає, виявлення західного кукурудзяного жука здійснюють на полях кукурудзи від фази 3-4 листків до початку викидання волотей. Обстежувач проводить по Z подібному маршруту, на якому у 20 довільних місцях детально оглядає по 10 рослин у двох суміжних рядках. Насамперед, огляду підлягають рослини що відстають у рості, привꞌялі або полеглі. Такі рослини викопують разом з грунтом в діаметрі 25 см, кладуть на плівку темного кольору і обережно розминають його, вивільнюючи коріння, на якому живляться личинки, та обов’язково промивають коріння кукурудзи у посудині з водою, в результаті чого личинки спливають на поверхню. Личинки старших віків у процесі живлення можуть проникати всередину коріння, тому для їх виявлення слід розтинати коріння вздовж лезом.
Спосіб та період обстеження посівів залежить від фази розвитку шкідника. Пошук личинок проводиться в травні – червні, а дорослої комахи – в період масового льоту, який припадає на липень та серпень. Для виявлення личинок проводиться огляд кореневої системи ослаблених і полеглих рослин. Для виявлення імаго здійснюється огляд листків, волоті та качанів. У разі виявлення західного кукурудзяного жука на полі потрібно проводити комплекс карантинних заходів. Після збирання врожаю поле обов’язково потрібно переорати, це сприяє загибелі яєць шкідника під час зимового періоду. На заселених шкідником полях протягом трьох років вирощувати кукурудзу забороняється.
Методи контролю діабротики мають запобігти поширенню, локалізації та знищенню виявлених осередків шкідника. Агротехнічний метод – в першу чергу включає дотримання сівозміни. Оскільки західний кукурудзяний жук – шкідник – монофаг, вирощування кукурудзи як монокультури сприяє його розмноженню та поширенню.
Рекомендовано повертати кукурудзу на те саме поле не раніше, ніж через 3 роки. Хімічний метод боротьби включає застосування інсектицидів у двох фазах розвитку – проти личинок та імаго, згідно “Переліку пестицидів та отрутохімікатів, дозволених до використання в Україні».