Хвороби і шкідники сої та засоби їх контролю
Соя – один з основних культур, що вирощуються в Україні. Низка патогенів є загрозою при вирощуванні сої та призводять до хвороб насіння, вегетативної маси, кореневої та прикореневої частин рослини.
Умови для розвитку будь-якої хвороби будуть виникати лише тоді, коли присутні такі фактори, як сприйнятливість культури, вірулентний збудник і сприятливе середовище. Найбільш поширеними і шкодочинними об’єктами на вегетативній масі сої – альтернаріоз сої, пероноспороз або несправжня борошниста роса, септоріоз, фузаріоне в’янення, аскохітоз, антракноз, церкоспороз, а також – гусінь совки гамми, гусінь другого та третього поколінь акацієвої вогнівки та павутинний кліщ.
Альтергаріоз уражує ослаблені рослини і може виникати як вторинна інфекція на рослині сої. На листках з’являються досить великі коричневі або темно-бурі плями з концентричною зональністю.
Уражені тканини стають крихкими і ламкими. Основним джерелом інфекції є грунт та рослинні залишки. Оптимальні умови для зараження рослин – температура + 20-26°C, вологість повітря – вище ніж 95 %, наявність крапельної вологи, ослаблений імунітет рослин.
Середина та кінець літа – пік розвитку хвороби, за якого плями можуть вкривати листя, боби і стебла рослин, через це вони засихають. Зазвичай хвороба поширюється знизу вверх по рослині.
Шкодочинність альтернаріозу полягає в тому, що хвороба зменшує асиміляційну поверхню листків, внаслідок чого вони засихають та відмирають. Це знижує насіннєву продуктивність сої. Недобір урожаю насіння може сягати 20 % і більше.
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Симптомами прояву є світло-зелені чи світло-жовті плями, які збільшуються до блідо-жовтих уражень різного розміру та форми. Пізніше ураження стають сірувато-коричневими до темно-коричневих із жовтувато-зеленим краєм, які з часом можуть стати повністю коричневими.
Гриб зберігається в грунті, на рослинних рештках і на зараженому насінні. Хвороба поширюється в умовах високої вологості й за температури + 20-22 °C.
Шкодочинність хвороби полягає у гальмуванні росту, зменшенні асиміляційної поверхні листків, що впливає на зниження продуктивності до 40 %, маси 1000 насінин – на 6 % і більше. За сильного ураження бобів пероноспорозом їхня маса зменшується на 47 %, а маса насіння – на 50 %.
Септоріоз. Хвороба інтенсивно розвивається у фази цвітіння- початок утворення бобів.
На трійчастих листках утворюються кутасті плями, від жовтого до темно-коричневого кольору з сірим центром. За сильного ураження листки покриваються суцільними бурими плямами та опадають. Зазвичай боби в таких рослин недорозвинені.
Розвивається збудник септоріозу за температури повітря + 5 до 36 °C, оптимальна температура – +22-28 °C, відносна вологість повітря 80-100 %.
Як правило, джерелом інфекції септоріозу є насіння і рослинні залишки, на яких формуються пікніки з пікноспорами, що заражують листки протягом вегетації.
Випадіння інтенсивних дощів та висока середньодобова температура повітря у другій половині липня – в серпні, а також присутність на листках сої роси є основними причинами масового ураження рослин сої цією хворобою.
Шкодочинність септоріозу полягає у зменшенні асиміляційної поверхні, адже 50 % листків можуть опасти внаслідок передчасного засихання. Недобір урожаю може сягати 15-30 %.
Фузаріоне в’янення. Захворювання частіше проявляється у фази бутонізації – початок утворення бобів. Листки втрачають тургор і жовтіють, окремі листки закручуються краями догори у вигляді човника, вони швидко засихають і обпадають. Стебло біля кореневої шийки покривається буруватою штрихуватістю, тканина загниває і набуває темно-коричневого забарвлення.
У вологу погоду уражена тканина покривається білими або блідо-рожевим нальотом, який складається з численних оранжево-рожевих подушечок, що утворюються на поверхні стебла і його опушенні. У суху погоду рослина в’яне і відмирає, у вологу – загниває. Рослини втрачають тургор, виглядають злегка жовтуватими, частина листків на них засихає. Зазвичай на таких рослинах боби не утворюються або їх формується дуже мало. Пізніше вся рослина в’яне і засихає. У вологу погоду місця ураження вкриваються білим або рожевим нальотом – конідіальним спороношенням гриба.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, на яких збудник хвороби зберігається грибницею, конідіальним спороношенням, хламідоспорами, а додаткове – заражене насіння, у якому зберігається грибниця патогенну.
Аскохітоз. Проявляється на всіх надземних органах рослин від появи сходів до збирання врожаю. Найбільше уражує сою у фази цвітіння та на початку дозрівання.
При ураженні з’являються темно-коричневі вдавлені плями з концентричною облямівкою або наскрізні виразки. На перших листках сої плями округлі, до 2 см у діаметрі, світло-коричневі, сірувато-білясті, обмежовані більш темною облямівкою, з помітною концентричністю, з великою кількістю добре помітних чорних крапок – пікнік, що розміщуються концентричними колами. Часто уражені тканини випадають, залишаються лише буря облямівки плям.
На уражених стеблах з’являються продовгуваті ділянки сіруватого кольору з розсіяними, спочатку заглибленими, а потім виступаючими пікнідами. Інколи покривні тканини молодих стебел руйнуються і розщеплюються на поздовжні смуги. На більш здерев’янілих стеблах плями чорні, витягнуті в довжину, з масою пікнід. Особливо багато їх у місцях прикріплення до стебел бічних пагонів та листя.
В уражених бобах, як правило, насіння або не утворюється, або ж трухне чи загниває.
Інфікування рослин аскохітозом може відбуватися як навесні, під час проростання ураженого насіння, так і протягом вегетації. Упродовж вегетації рослини уражуються пікноспорами, що формуються в пікніках та розносяться вітром і дощем. Оптимальними умовами для проростання пікноспор є температура +20-25 °C та наявність крапельної вологи.
Шкодочинність полягає у знижені схожості насіння до 40 %, зрідженні посівів, затримці розвитку рослин. Недобір урожаю може сягати 10-20 %.
Антракноз проявляється на всіх органах рослини протягом вегетації. На сім’ядолях формуються дрібні, округлі, вдавлені червоно-бурі плями із світлим центром. На листках утворюються кутасті, бурі плями. Уражена тканина випадає, внаслідок чого виникає дірчастість.
На стеблах та черешках виникають темні, глибокі смугасті плями з червоною облямівкою. Часто уражені стебла розтріскуються.
При ураженні бобів утворюються дрібні плями з бурою облямівкою, що у вологу погоду покриваються конідіальним спороношенням.
Під час вегетації збудник поширюється конідіями. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається за температури + 15-19 °C та вологості повітря 60 %.
Джерело інфекції – рослинні рештки та насіння, в яких антракноз зберігається грибницею.
Шкідливість антракнозу полягає у зріджені сходів, адже значна частина рослин гине ще до виходу їх на поверхню, у зменшенні потенціалу рослин, зниженні посівних якостей насіння. Хвороба зменшує продуктивну площу листя.
Церкоспороз. Коли збудник хвороби потрапляє на сою, він спричиняє невеликі ураження листя. Ці ураження, які знаходяться здебільшого на верхніх частинах листків, мають неправильну окружність та відтінок від сіруватого, червоно-коричневого до фіолетового кольору. Хвороба може призвести до відшарування тканини листка.
Церкоспороз може утворюватися на стручках і стеблах високочутливих сортів. Якщо на стручок потрапить патоген, то ураження насіння може мати безсимптомний характер або проявлятися у вигляді сірих плям та потрісканої оболонки. Гриб може зберігатися на рослинних залишках до двох років. Сприятливими умовами для зараження є тепла й волога погода – +25-30 °C та вологість повітря понад 90 %.
Часті опади протягом тривалого періоду сприяють розвитку хвороби. Гриб зимує в зараженому насінні та рослинних залишках. Ураження сходів цією хворобою може сягати 52-97 %. Встановлено, що молоді рослин при ураженні патогеном не гинуть, а продовжують розвиватися, однак урожайність культури при цьому знижується в два-три рази, вміст жиру – на 2-7 %, протеїну – на 4-5 %. Також зменшується асиміляційна поверхня листя.
Найбільш розповсюджений на листочках сої шкідник – гусінь совки гамми. Найуразливіші фази – період формування генеративних органів та наливання зерна. У деякі роки дуже небезпечною є гусінь другого та третього поколінь акацієвої вогнівки, яка пошкоджує зерно сої. Перше покоління шкідника розвивається на жовтій та білій акації.
У кінці цвітіння сої – на початку наливу бобів, тобто в кінці липня та на початку серпня, метелики літнього покоління відкладають яйця на соєві боби та інші бобові культури. Гусінь проникає всередину бобів, де й живе протягом місяця, частково або повністю виїдаючи насіння. Чисельність вогнівки та її шкідливість збільшуються в посушливі роки. Більшому заселенню бобів сприяє близькість посівів сої до лісосмуг жовтої або білої акації. Для захисту від вищезазначеного шкідника рекомендовано застосовувати інсектициди.
Павутинний кліщ. На сої розповсюджується від фази бутонізації до повної стиглості. Імаго та личинка кліща-самця висмоктують з листя сік, внаслідок чого в листовому апараті суттєво підсилюється транспірація, порушується водний баланс, знижується вміст хлорофілу, ксантофілу та каротину, призупиняється фотосинтез. Із підвищенням температури, інтенсивність яйцекладки зростає.
Протягом вегетаційного періоду кліщ може дати до 10-12 поколінь. Оптимальною для розвитку кліща температурою є 29-31 °C. Оптимальна вологість – 35-55 %. Вологість більше 80 % пригнічує розвиток та розмноження павутинного кліща.
Чисельність кліщів на сої збільшується до серпня, а з вересня, внаслідок зміни погодних умов, вона знижується. Забезпечити захист сої від уражень павутинним кліщем можна за допомогою якісних акарицидів.
Проноз розвитку захворювань, їх вчасне та правильне діагностування в сукупності з ефективним фунгіцидним захистом можуть значно підвищити рівень кінцевої врожайності сільгоспкультур, і соя не є виключенням. Для більшості аграріїв труднощі виникають саме на етапі діагностики та визначення проблеми на полі.
Враховуючи те, наскільки соя є важливою культурою у сівозміні українських аграріїв, проявляти недбалість у її захисті просто злочин, тому варто звертати особливу увагу на те, захистити бобові від різного роду негативних чинників.