Сибірка у тварин: що необхідно знати про захворювання!
Серед особливо небезпечних захворювань серед тварин ветеринари визначають сибірку.
Хвороба проявляється у вигляді тяжкої інтоксикації, лихоманки, виникненням набряків і карбункулів, ураженням кишечника, легень, мигдаликів. Інкубаційний період у більшості 1-3 дні. Хвороба наступає швидко і перебігає в більшості швидко. Інфекція має блискавичний, гострий, підгострий, хронічний та абортивний перебіг.
Блискавичний перебіг( частіше зустрічається у овець, кіз, коней і ВРХ) збудженням, лихоманкою, прискоренням пульсу і дихання, синюшністю слизових оболонок. Через декілька хвилин або годин після появи не специфічних ознак хвороби, тварина миттєво падає і гине.
Гострий перебіг характерний для ВРХ і коней і проявляється підвищенням температури тіла до 42°С , пригніченим станом, відмовою від корму, тремтінням, порушенням серцевої діяльності, синюшністю слизових оболонок, крововиливами на кон’юнктиві очей, набряками в області глотка і гортані. У лактуючих тварин зменшується або припиняється молоковіддача,а у вагітних можуть бути аборти. У ВРХ має місце тимпанія, а у коней – коліки. Хвороба триває 2-3 доби. Як правило за декілька годин до загибелі температура тіла у хворих тварин знижується 35-36°С.
Підгострий перебіг – інфекція проявляється такими ж клінічними ознаками, що і гострий, відрізняєте лише часом життя хворих тварин – 6-8 діб. Хронічний перебіг проявляється прогресуючим схудненням, набряком під нижчою щелепою, А також ураженням підщелепових, заглоткових, передлопаткових, і надколінних лімфатичних вузлів. Тварина гине через 2-3 місяці.
Абортивний перебіг зустрічається рідко і проявляється невисокою температурою тіла і появою неспецифічних ознак у вигляді змін функції різних органів. Закінчується, як правило, клінічним видужанням з послідуючим бацилоносійством протягом 3-8 місяців.
Збудник хвороби: Збудник інфекції – сибіркова бацила – нерухома грамнегативна, спороутворююча паличка розміром 5-8 х 1-1,5 мкм. Морфологічні ознаки: вільні кінці заокруглені, а повернуті один до одного – обрублені. Вірулентні форми бацил мають капсули, авірулентні – безкапсульні. В організмі спор не утворюють. При вільному доступі кисню в тому числі і на живильних середовищах утворюються спори. Вегетативні форми збудника гинуть при 55°С через 40 хв., при кип’ятінні – миттєво, а спорові – при кип’ятінні через 45-60 хв., в автоклаві при 120°С – через 10 хв. У зовнішньому середовищі зберігається у споровій формі десятками років, в ґрунті за певних умов може розмножуватись.
До речі, найбільш сприятливими до збудника інфекції є вівці, ВРХ, коні, олені, верблюди, буйволи. Свині менш сприйнятливі і певний час можуть бути носіями сибіркової бацили. Сибіркою хворіють соболі, норки, нутрії, сріблясто-чорні лисиці і голубі песці, при клітковому утримуванні. Хворі та носії збудника виділяють збудника в зовнішнє середовище з калом, сечею, кров’янистими витіками із природних отворів. Зараження сприйнятливих тварин проходить через повітря, корм, воду, а також при попаданні збудника на пошкоджену шкіру та слизові оболонки. Має місце трансмісивне (кровососними комахами) та аерогенний (через органи дихання)шляхи зараження. Найбільш небезпечними є трупи тварин, які загинули від сибірки, а також їх шкіра, щетина, кістки, роги.
Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин читайте за посиланням