Небезпечна хвороба зернових культур – фузаріоз
Відновлення вегетації озимої пшениці в зимовий період не тільки сприяло наростанню біомаси, а й додало ризиків поширення хвороб. Крім того, внаслідок внесення азотних добрив у стресових умовах збільшується спороношення збудників хвороб і зменшується здатність рослини опиратися вторгненню патогена. Коливання травневих та червневих температур протягом доби та протягом кількох тижнів так само стимулюють розвиток хвороб. А опади в період цвітіння до дозрівання зерна, – визначають рівень розвитку і поширення хвороб колоса , зокрема фузаріозу.
Найпоширеніший шлях інфікування колосу пшениці фузаріозом – зараження його під час цвітіння через виступаючі пиляки. Згодом біля основи колоскових лусочок з’являються перші симптоми у вигляді бурих водянистих плям. Характерна ознака – завчасне дозрівання окремих колосків, які виділяються білим кольором на тлі зеленого недозрілого колосся. Інфекція також може проникнути в колос із краплями дощу чи роси вже після піку цвітіння. У цьому разі розвиватиметься інший тип зараження, який призводить до накопичення мікотоксинів, але вже без видимих симптомів, на колосі й зерні. Це стосується Fusarium graminearum. Інші збудники можуть розвиватися й заражувати рослини протягом усього періоду вегетації та викликати, крім фузаріозу колосу, інші хвороби. За дощової погоди уражені фузаріозом колоски можуть вкриватися ще й нальотом сапрофітних грибів Alternaria i Cladosporium, від чого вони стають чорними. Ураження колосу завжди спричиняє ураження зерна. На зерні захворювання має такі ознаки: білувата крейдоподібна поверхня, повна втрата блиску і склоподібності, пухкий, крихкий ендосперм, зморшкуватість і плюсклість із вдавленою глибокою борозенкою, зернівка павутинового нальоту гриба в цій борозенці або зародкові, зародок нежиттєздатний, на зрізі темний.
Раннє, найнебезпечніше зараження колосу у фазі цвітіння викликає утворення неповноцінного зерна з низькою або втраченою життєздатністю. Таке зерно легко відвіюється під час сортування. При пізньому ураженні зерно це за величиною не відрізняється від здорового, однак його посівні якості знижуються, а у вологій камері через один-три дні на ньому з’являється наліт гриба. (Знебарвлене та рожево забарвлене зерно пшениці відрізняється від фузаріозного виповненістю, нормальним ендоспермом та склоподібністю, життєздатним блідо – жовтим (на зрізі) зародком без міцелію гриба. Рожево забарвлене зерно має нормальний блиск і плями рожево-червоних відтінків (переважно біля зародка)).
Під час зберігання хворого зерна на токах, у буртах чи зерносховищах, якщо його вологість сягає 18 % і більше, хвороба інтенсивно розвивається й поширюється, її грибниця склеює масу зерна у тверді грудки. Отже, хворе зерно найнебезпечніше, бо в ньому є інфекція, яка слугує джерелом ураження іншого насіння під час зберігання. У разі висівання насіння з прихованою інфекцією можлива загибель сходів або ослаблення рослин. Уражене фузаріозом зерно непридатне для харчових, хлібопекарських цілей та годівлі тварин. Навіть мізерна кількість мікотоксинів в 1 кг зерна зводить всю роботу аграрія нанівець.
Тому найбільш оптимальним періодом для застосування фунгіцидів є початок цвітіння озимої пшениці, коли культура чутлива до інфікування хворобами колосу і саме зараз відбувається зараження рослин фузаріозом колосу.