Бронзова березова златка
Бронзова березова златка (Agrilus anxius Gory). Кормовими рослинами бронзової березової златки є берези: жовта, даурська, солодка, максимовича, західна, паперова, бородавчаста або повисла, плосколистна, тополелистна, пухнаста,гімалайська або корисна.
Рідко можна зустріти златку на північнокитайській червоній березі і березі Ермана. У заселених златкою дерев всихання розпочинається з верхньої частини крони і поступово поширюється нижче. На стовбурах з’являються водяні пагони, а біля основи стовбура — коренева поросль. При високій щільності заселення загибель дерева настає на другий рік. Хронічні вогнища шкідника формуються порівняно тривалий час. На великих деревах златка розвивається протягом декількох років, викликаючи їх поступове ослаблення. На ранніх стадіях (перший рік) заселення дерев златкою встановити досить важко.
Надійними ознаками є розколи кори і наявність личинкових ходів під корою. Для виявлення ходів необхідно видалити кору. Основні симптоми — характерні льотні отвори на стовбурах і гілках —з’являються пізніше, на наступний рік після заселення. Заселені дерева зазвичай мають розріджену крону, листя жовтіє раніше, уздовж старих ходів з’являються здуття і тріщини, розвиваються вторинні пагони уздовж стовбура. На третій рік багато гілок відмирає, крони стають рідкими, з’являються численні льотні отвори, стовбури покриваються тріщинами. Жуки можуть літати на відстань в декілька кілометрів, але більшість з них, що вилітають з одного джерела, поширюються не більше ніж на 500 м. Златка також може бути занесена з посадковим матеріалом, з порубковими залишками, з неокорінною деревиною, з деревною тріскою і дровами. Незважаючи на те, що златка досить теплолюбний вид, її личинки успішно зимують при температурах нижче -30°С.
Щоб знизити шкідливість жуків і личинок, деревину захищають при зберіганні. Уже постраждалі від шкідників дерева обробляють хімічними препаратами, обпилюють або спилюють повністю, пні викорчовують і спалюють.