Гістомоноз у птахів – що варто знати!?
Гістомоноз або «чорна голова» – захворювання, яким найчастіше хворіють молоді індичата, курчата, цесарки і молодняк деяких диких птахів. Захворювання викликає запальні процеси в організмі і ураження печінки. З-за характерного почорніння шкіри, в народі хвороба отримала назву «чорна голова».
Збудник захворювання – паразит Histomonas meleagridis. Хворіє молодняк віком від 2-денного до 2-3-місячного віку. Зазвичай захворювання виникає в середині або наприкінці літа. Восени і взимку може хворіти доросла птиця. Важливим епізоотологічним чинником є можливість передачі гістомоносов через яйця гетеракісов. У яйцях нематод гістомонади мають можливість тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі. Переносниками гістомонад можуть бути і дощові черв’яки.
Хвороба протікає гостро і хронічно.
При гострому перебігу у молодняка погіршується апетит. Хворі птахи малорухливі, пригнічені, збираються в групи. Оперення втрачає блиск, пір’я звисають. З’являється пронос. Фекалії світло-жовті, потім набувають зеленуватий і бурий колір, запах неприємний. Потім розвиваються застійні явища, шкіра голови стає темно-синьою (у молодняку чорної). Температура тіла знижується на 1-2о.
У дорослої птиці захворювання протікає хронічно. Це проявляється загальною слабкістю і схудненням.
Основна причина виникнення хвороби – недотримання ветеринарно-санітарних умов у пташнику, особливо в місці утримання курчат. Свої корективи вносить і порушення технології вирощування, тобто, неправильне годування, невідповідний температурний режим, відсутність вільного простору.
Джерела зараження. Переносниками цих одноклітинних паразитів виступають дощові черв’яки, якими так люблять ласувати домашні птахи, а також комарі, мухи, блохи та інші комахи.
Крім того джерелами зараження є:
- неякісний корм – в грунті і рослинах можуть перебувати нематоди, які теж вважаються переносниками одноклітинних паразитів. Якщо давати птиці коренеплоди прямо з городу і вирвану з коренем траву, ризик інфікування дуже високий. Це ж стосується і комбікормів, а також зернових кормів, які зберігаються в антисанітарних умовах;
- старі підстилки в пташнику – з часом в підстилках накопичуються шкідливі мікроорганізми, що потрапили з послідом або виділеннями хворих птахів. Після підселення молодняку всі ці мікроорганізми потрапляють на нових птахів і провокують у них захворювання. Особливо небезпечно переводити молодняк індиків у приміщення, де до цього містилися кури чи гуси. Ці птахи менше схильні до захворювання і легше переносять, на відміну від індиків;
- інфіковані поїлки та годівниці – все, що перебувало у контакті з хворими птахами, підлягає обов’язковій дезінфекції. На цих ємностях можуть залишатися яйця глистів, заражені паразитами, і разом з кормами і водою вони легко проникають в шлунки птахів;
- транспорт для перевезення – під час транспортування хворі курчата залишають на підлозі послід, а значить, і паразитів, які в ньому знаходяться. При подальшому перевезенні здорових курей або індиків зараза потрапляє на пір’я, шкіру птахів, після чого переноситься в пташник.
Також сприяє поширенню хвороби висока скупченість і зміст в одному приміщенні птахів різних видів і віків.
Лікування гістомоноза у птахів.
Для лікування цієї хвороби існує чимало ефективних препаратів, при умові своєчасного визначення зараження. При наявності великого поголів’я господарі не завжди встигають вчасно помітити перші прояви інфекції та зараження приймає форму епідемії. Ситуація ускладнюється поганими умовами утримання і неякісним кормом, можуть впливати і погодні умови. Якщо молодняк спочатку ослаблений, шансів врятувати птахів у таких умовах практично немає, і падіж може становити від 70 до 90% від загальної кількості поголів’я.