Сибірка: що необхідно знати!
За повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на території зоокутку парку «Топільче» комунального підприємства «Об’єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» (м. Тернопіль), загинув поні. За результатами лабораторних досліджень Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (місто Київ) 04.10.2021 підтверджено захворювання на сибірку.
Попередній випадок сибірки в Україні був зареєстрований у с. Міняйлівка Саратського району Одеської області.
У Полтавській області з 1920 року зареєстровано 609 пунктів, де сибірка реєструвалась серед тварин в минулому, в тому числі 269 пунктів поховань трупів тварин, що загинули від сибірки, тому не виключається її виникнення серед тварин у майбутньому.
Завдяки постійній вакцинації проти сибірської виразки сільськогосподарських тварин у господарствах Полтавщини з 2000 року область благополучна щодо захворювання на сибірку.
Враховуючи ситуацію, що склалась, зупинимось на основних питаннях щодо сибірської виразки тварин та попередження від цього небезпечного захворювання.
Сибірка – це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.
До захворювання сприятливі як тварин так і люди. Захворювання протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.
Яким чином передається захворювання?
Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.
Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.
Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.
Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.
Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом.
Сибірка не передається від людини до людини.
Шляхи передачі інфекції:
- контактний — через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
- аліментарний — через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
- аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;
- трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).
Чи лікується це захворювання?
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.
При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!
Як профілактикувати та уникнути інфікування сибіркою
– купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
– люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
– виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
– забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
– впорядковане захоронення трупів тварин;
– ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
– контроль захворюваності тварин;
– знищення заражених трупів тварин;
– обов’язкове профілактичне щеплення сприятливих тварин проти сибірки (велика рогата худоба та дрібна рогата худоба – з 3 місячного віку, а коні – з 9 місячного віку);
– отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.