Карантин рослин та шляхи розповсюдження шкідливих організмів
Небезпеці перенесення шкідливих організмів рослин у процесі господарської діяльності людини тривалий час не надавали значення. Лише на початку XVIII ст. звернули увагу на те, що разом з корисними рослинами ввозяться небезпечні види бур’янів, збудники хвороб та небезпечні шкідники, які в нових умовах завдають значних збитків сільському господарству. Так проникли в Європу виноградна філоксера, колорадський жук, кров’яна попелиця, західний кукурудзяний жук (діабротика), низка іржастих захворювань, фітофтороз картоплі й томатів, повитиця, амброзія та ін.. З Європи до Америки завезені хлібний комарик, золотогузка, середземноморська плодова і гессенська мухи тощо.
У зв’язку з цим для контролю за переміщенням матеріалів рослинного походження з однієї географічної зони до іншої у всьому світі запроваджено карантин. Карантин рослин поширюється на насіння, саджанці, чубуки, бульби, цибулини, продовольче і фуражне зерно, свіжі плоди та ягоди, овочі, сухофрукти, спеції, горіхи, рослинні волокна, тютюнові вироби та іншу промислову сировину, тару, пакувальні засоби, вироби з рослинних матеріалів, які можуть сприяти переміщенню шкідників, збудників хвороб, бур’янів. Фітосанітарному контролю підлягають, перераховані об’єкти регулювання, як у великих товарних партіях, так і в посилках, бандеролях, багажі пасажирів, які прибули з інших країн, а також транспортні засоби (морські й річкові судна, літаки, залізничні вагони, автомобілі тощо), складські приміщення та підприємства, де зберігається і переробляється продукція.
Саме система державних фітосанітарних заходів з охорони країни від проникнення небезпечних шкідників, збудників хвороб, бур’янів та інших шкідливих організмів, відсутніх на її території спрямована на своєчасне виявлення, локалізацію та ліквідацію вогнищ зараження є важливою ланкою загальної системи захисту рослин.
Відповідно до Закону України «Про карантин рослин» ввезення в Україну або транзит через її територiю вантажу дозволяється за таких умов:
- наявнiсть повного та дiйсного фiтосанiтарного сертифiката;
- вiдсутнiсть карантинних органiзмiв та ознак зараження ними;
- наявнiсть непошкодженого опломбування транзитного вантажу, здiйсненого митним органом країни-експортера;
- попереднi вантажi з аналогiчними об’єктами регулювання з країни походження та/або конкретного об’єкта походження супроводжувалися повними та дiйсними фiтосанiтарними сертифiкатами;
- вантаж вiдповiдає вимогам фiтосанiтарних заходiв.
Розрізняють активні і пасивні шляхи розповсюдження шкідливих організмів. Так, активні міграції комах (перельоти, переповзання) сприяють розселенню карантинних видів, насіння бур’янів переноситься на шерсті тварин чи пір’ї птахів. Пасивні міграції пов’язані переважно з переміщенням товару, абіотичними чинниками (повітряні та водні течії) та з діяльністю людини (явище антропохорії). Один із шляхів формування шкідливої флори і фауни інтродукованих рослин – завезення шкідників, збудників хвороб рослин чи насіння бур’янів із посадковим чи насіннєвим матеріалом з природних та культурних екосистем різних регіонів.
За технічного прогресу небезпека поширення будь-яких карантинних організмів посилилася. Розширення торговельних та наукових зв’язків, зростаючий потік іноземних туристів збільшили кількість випадків завезення разом із культурними рослинами економічно небезпечних видів шкідників, збудників хвороб та бур’янів у багато країн світу.
Карантинні бур’яни – це особливо шкідливі адвентивні види, яких немає на території країни або вони наявні обмежено і які контролюють спеціальними заходами. Швидкість розселення карантинних бур’янів у новому ареалі від первинного вогнища залежить від умов, у яких росте бур’ян: сприяють вони чи перешкоджають його розселенню (фітоценотичні фактори, умови рельєфу тощо) та особливостей біології конкретного виду, а саме:
- його пластичності, тобто здатності швидко адаптуватися до нових умов;
- конкурентоспроможності, що дає можливість виду перемагати в боротьбі за виживання;
- репродуктивності (утворенню значної кількості насінин), що дає змогу рослині за короткий період часу створити значний запас насінин у грунті.
В Україні обмежено-поширеними є: амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia), гірчак рожевий (повзучий) (Acroptilon repens.), ценхрус якірцевий (малоквітковий) (Cenchrus pauciflorus), паслін колючий (Solanum rostratum), сорго алепське (гумай) (Sorghum halepense) та 15 видів повитиць (Cuscuta sp.sp.), з яких найвідомішими та поширенішими є повитиця польова (Cuscuta сampestris) і Лемана (C. Lehmanniana).
Шкідливість більшості карантинних бур’янів досить вагома. Вона проявляється, передусім, у зниженні врожайності сільськогосподарських культур, луків і пасовищ; засміченні урожаю та погіршенні його якості; перенесенні збудників захворювань та накопиченні шкідників сільськогосподарських культур; токсичності для тварин, у збитках тваринництву; в негативному впливі на здоров’я людей; порушенні складу та структури місцевих фітоценозів.
Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області закликає суб’єктів господарювання всіх форм власності дотримуватися фітосанітарних заходів під час вирощування, заготівлі, переміщенні, зберіганні, реалізації та використанні об’єктів регулювання рослинного походження. Важливо розуміти, що кінцева мета фітосанітарної безпеки будь-якої держави означає захищеність її території від ризиків, які виникають в разі проникнення, розповсюдження та масового розмноження шкідників, хвороб рослин та бур`янів.