Важливо про варооз медоносних бджіл
Нині бджоли потерпають від багатьох небезпечних хвороб, які завдають значних збитків бджільництву. До таких хвороб належить і варооз, який є глобальною проблемою для бджільництва, тому що інвазія призводить до ослаблення і зменшення чисельності бджолосімей, негативного впливу на навколишнє середовище, зниження врожайності сільськогосподарських культур, що запилюються комахами і загальної продуктивності галузі в цілому. Упродовж останніх років паразит – однин із найнебезпечніших шкідників медоносних бджіл.
Варооз (varroatosis) — дуже поширене небезпечне інвазійне захворювання личинок, лялечок і дорослих бджіл. Міжнародним епізоотичним бюро воно віднесене до карантинних хвороб (список Б). Кліщі за допомогою присосок міцно прикріплюються до личинок, лялечок і дорослих особин, живляться гемолімфою бджіл. При ураженні гинуть лялечки, з’являється нежиттєздатне потомство.
Джерелом зараження є уражені кліщем бджоли, трутні, рої, зрізаний трутневий і бджолиний розплід. Паразит передається через блукаючих бджіл, при підсиленні сімей-розплодом або бджолами з господарств, неблагополучних щодо вароатозу. Кліщі поза гніздом бджолиної сім’ї зберігають життєздатність на стільниках 6—7 днів, на трупах бджіл, трутнів і лялечок—11, на відкритому розплоді — 15 і на запечатаному — 32 дні.
Клінічні ознаки. Розвиток хвороби залежить від ступеня інвазії й стану бджолиної сім’ї. Кліщі інтенсивно розмножуються у розплоді бджіл, живляться гемолімфою личинок, лялечок, дорослих бджіл, що викликає втрату білка. Гинуть лялечки, з’являється нежиттєздатне потомство. У таких бджіл відсутні або недорозвинені крила тощо, груди і черевце деформовані. Оскільки такі бджоли не можуть літати, вони повзають по території пасіки. Влітку біля вуликів знаходять загиблих недорозвинених лялечок, молодих бджіл і трутнів. Яйцекладка матки нерівномірна, розкидана по стільниках. Восени у заражених сім’ях матки пізно перестають відкладати яйця. Уражені сім’ї неспокійні взимку, бджоли таких сімей виповзають з вулика і гинуть на підлозі зимівника, багато бджіл і кліщів нагромаджуються на дні вулика. Сім’ї слабнуть.
Діагностика. Хворобу розпізнають візуально, виявляючи на бджолах дорослих кліщів і молоді форми паразита на розплоді. Для діагностики вароозу проводять також одноразове обкурювання бджолиних сімей лікувальними препаратами, поклавши на дно вулика аркуш паперу відповідно до розміру гнізда. На дослідження у лабораторію ветеринарної медицини в кінці зими надсилають підмор бджіл та воскопергову кришку із дна вулика, зразки зрілого розплоду. Навесні з центральних стільників відбирають 50—100 бджіл, яких надсилають на дослідження у лабораторію.
Лікування та профілактика. Потрібно застосовувати цілий комплекс заходів, що перешкоджають розмноженню і розселенню паразита і спрямовані на його знищення, але найпоширенішими методами боротьби на території України є застосування хімічних препаратів акарацидної дії.
Незалежно від ступеня ураження бджолосімей щорічно проводять акарицидні обробки, які обов’язково реєструють у ветеринарно – санітарному паспорті. З метою оздоровлення проводять комплекс організаційно-господарських, зоотехнічних, фізичних, ветеринарно-санітарних і лікувальних заходів, передбачених Інструкцієющодо попередження і ліквідації хвороб бджіл.
На неблагополучній пасіці вулики ставлять на підставки висотою не менше 25 см від землі, утримують сім’ї у вуликах, пофарбованих у різні кольори, обладнаних спеціальними сітчастими підрамниками. На передньольоткових майданчиках збирають траву, трупи бджіл, видалений розплід і спалюють. Проводять заходи боротьби з бджолиними крадіжками, блуканням бджіл, запобігають злітанню роїв. Навесні сім’ї забезпечують достатньою кількістю доброякісного корму, особливо білкового.
Варто пам’ятати, що кліщ вароа може передаватися бджолам від необроблених сімей, тобто, можливе перезараження. Тому, щоб ваші зусилля у боротьбі з вароатозом не зійшли нанівець, краще домовлятися із колегами пасічниками району, області про проведення противароатозних заходів на пасіках одночасно.