Кореневі гнилі — загроза врожаю озимої пшениці
Кореневі гнилі належать до малопомітних, проте надзвичайно шкідливих хвороб озимої пшениці. Упродовж останніх років вони стали одними з найбільш поширених на території Полтавської області.
Основні типи кореневих гнилей, поширені в області
- звичайна (гельмінтоспоріозна);
- фузаріозна;
- змішана фузаріозно-гельмінтоспоріозна.
Збудники та джерела інфекції
Збудники кореневих гнилей вражають не лише пшеницю, а й інші зернові культури: жито, ячмінь, овес, кукурудзу, просо, а також багаторічні злакові трави і бур’яни (тимофіївка лугова, мишій тощо).
Джерела інфекції:
- рослинні рештки (зберігаються у вигляді конідій, сумкоспор та грибниці),
- уражене насіння,
- ґрунт, у якому патоген може зберігатися кілька років.
Ознаки ураження та шкодочинність
Кореневі гнилі уражують:
- кореневу систему,
- вузол кущення,
- основу стебла.
Уражені ділянки буріють, руйнуються, у вологих умовах покриваються білим або рожевим нальотом. Рослини сповільнюють ріст, жовтіють, відмирають. Спостерігається зрідження сходів, зниження продуктивного кущення, формування недорозвинених колосків зі щуплим зерном.
Втрати врожаю можуть сягати 5–10%.
Більшість збудників фузаріозної кореневої гнилі здатні уражувати також колос у період вегетації, спричиняючи фузаріоз колоса.
Ефективними заходами проти кореневих гнилей є:
- дотримання сівозміни;
- знищення рослинних решток та бур’янів;
- використання здорового посівного матеріалу;
- обов’язкове протруювання насіння;
- дотримання технологій вирощування з метою зміцнення імунітету рослин.
Фахівці Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області здійснюють моніторинг фітосанітарного стану посівів і рекомендують аграріям своєчасно проводити профілактичні заходи для запобігання розвитку хвороб.