Сибірка — небезпечна інфекційна хвороба тварин і людей
Сибірка — гостра бактеріальна інфекція, яку спричиняє Bacillus anthracis. Це зоонозне захворювання, тобто передається від тварин до людей.
Збудник утворює спори, надзвичайно стійкі до зовнішніх впливів — вони можуть зберігатися у ґрунті понад 50 років. Інфекція поширюється переважно серед травоїдних тварин (велика і дрібна рогата худоба, коні, вівці, кози).
Шляхи зараження
- Контактний — через пошкоджену шкіру при догляді за тваринами або під час обробки туш, шкір, вовни.
- Аліментарний — через вживання м’яса хворої тварини.
- Аерогенний — вдихання спор у заражених приміщеннях чи під час роботи з інфікованими матеріалами.
Від людини до людини сибірка не передається.
Форми перебігу
- Шкірна форма (до 95 % випадків) — поява темного карбункулу, набряку, лихоманки.
- Легенева (інгаляційна) — тяжкий перебіг із симптомами інтоксикації, кашлем, задишкою.
- Кишкова — біль у животі, блювання, діарея з домішками крові.
- Септична (генералізована) — тяжкі порушення, які можуть закінчитися смертю без своєчасного лікування.
Інкубаційний період зазвичай триває від 1 до 3 днів.
Діагностика та лікування
Підтвердження діагнозу проводять лабораторно. Лікування здійснюється антибіотиками (доксициклін, ципрофлоксацин тощо) під наглядом лікаря.
Профілактика
- щорічна вакцинація сприйнятливих тварин у неблагополучних районах;
- ветеринарно-санітарний контроль за забоєм і переробкою продукції;
- дотримання правил особистої безпеки при роботі з тваринами, шкірами, вовною;
- заборона розтину трупів тварин без участі ветеринарного спеціаліста;
- негайне повідомлення ветеринарної служби про кожен випадок раптової загибелі тварини.
Сибірка залишається потенційно небезпечним захворюванням, оскільки спори збудника можуть тривалий час зберігатися у природному середовищі. Вчасна вакцинація тварин, належна санітарна обробка і пильність населення — запорука недопущення спалахів хвороби.
